7 порад, щоб не кричати на дитину

Батьківство – це нелегка річ, а злитися, коли діти погано поводяться, цілком природно. Але якщо батько й матір висловлюють свої емоції за допомогою криків і ляпасів, то це може мати серйозні наслідки для розвитку особистості дитини і для її психічного здоров’я. Вивчення досвіду родинного виховання близько 1000 сімей довело, що батьківський крик викликає негативні зміни в структурі мозку дитини і веде до депресії й асоціальної поведінки в підлітковому віці. І хоча дехто вважає, що без таких авторитарних засобів виховання дитина сяде на шию, є способи перебудувати стосунки в сім’ї так, щоб підвищувати голос більше не довелося.

 

Ніколи не пізно стати найкращою версією себе як одного з батьків. Ці прості кроки допоможуть мамусям і татусям навчитися спілкуватися зі своїми дітьми спокійно і конструктивно в будь-якій ситуації. Отже, до Вашої уваги 7 порад, щоб не кричати на свою дитину.

1. Знайдіть тригер

Всі ми знаємо, що кричати – це погано, але іноді нічого не можемо з собою вдіяти. Ось ви спізнюєтеся до дитячого садочка, а дитина тупотить ногами, відмовляючись одягатися. Вас накриває хвиля злості, а в наступну секунду ви вже хапаєте свого малюка і з неприхованим роздратуванням починаєте одягати його самі. Ситуації, які викликають у вас гостру реакцію, це і є тригери. Доктор медичних наук і автор популярної книги «Гнів вбиває» Редфорд Вільямс пропонує згадати і записати моменти, що викликають у вас гнів, щоб підготуватися до них заздалегідь або навчитися уникати. Наприклад, вкладати дитину спати на півгодини раніше, а вранці влаштувати змагання зі швидкісного одягання.

 

2. Попросіть мозок попередити вас про спалах злості

Неможливо уникнути всіх гострих ситуацій. Але якщо ви заздалегідь знаєте, що, зазвичай, викликає у вас злість, то зможете зупинити зрив. Автор блогу «Жінка з Марсу», екс-віце-президент компанії 20th Century Fox і «мама, яка мислить» Ольга Нечаєва розповідає про техніку, яка допомагає їй впоратися з емоціями.Уявімо ситуацію: ви страшенно втомилися після роботи, наледве вклали дитину спати, навшпиньках виходите з кімнати і вже передчуваєте радість від бажаного відпочинку, як раптом лунає вимогливе «Ма-ам!». І ось зараз, в момент спалаху гніву, що підступає, важливо зрозуміти, що саме з вами відбувається. Стискаються кулаки? Перехоплює подих? Накриває почуття образи і безпорадності? А потім потрібно «поставити маячок» – запам’ятати, як відчувається цей вибух емоцій. І дати завдання мозку наступного разу попередити вас про нього. Пані Ольга пише: «Наступного разу, коли я почую «Ма-ам!», я раптом зауважу, що в мені з’явилася думка: «Ось воно, зараз я розлючена». Це спрацював маячок. І дав нам вікно відповідальності, секундний перепочинок, під час якого можна зробити вибір – побігти за тригером на повідку звичної реакції або впоратися з ним». Наприклад, попередити дитину про те, що ви хочете відпочити, і якщо їй щось знадобиться, то нехай вона підійде сама.

3. Знайдіть свій спосіб керувати гнівом

Коли ми чітко усвідомлюємо, що спрацював тригер, його влада над нами слабшає. У цей момент ми можемо скористатися власним способом заспокоїтися: піти в іншу кімнату, порахувати до 10, зробити глибокий вдих або сказати слово «стоп». У фільмі «Управління гнівом» цим словом було «гусфраба»: його потрібно було співуче вимовляти під час спалаху люті. Ви теж можете придумати своє стоп-слово.

 

4. Навчіться висловлювати негативні емоції без агресії

До будь-яких своїх емоцій потрібно бути уважними, навіть якщо це злість або роздратування. Важливо не придушувати власні почуття, а навчитися конструктивно їх висловлювати. Замість того, щоб підвищувати голос, спробуйте інші способи.

1. Використовуйте«я-повідомлення», наприклад, замість «Ти вчинив погано» скажіть «Я засмучений твоєю поведінкою». Це дозволить висловити негативні почуття, не образивши дитину.

2. Перетворіть все на жарт. Наприклад, можна люто загарчати, заспівати драматичну оперну арію, вигукнути, що ваше терпіння скінчилося, і відправити з’ясовувати стосунки плюшевого монстра, перетворивши важку ситуацію на гру.

Якщо ви все-таки не стрималися, вибачтеся. Після сварки, коли всі учасники охололи, обговоріть її причини і опишіть, що ви відчували. Коли стосунки в сім’ї довірливі, кричати хочеться набагато рідше.

5. Запровадьте в сім’ї «тихий день»

Якщо вам не вдається стримуватися, проведіть невеликий експеримент. Спробуйте не кричати тільки один день (краще визначте для цього вихідний) і попросіть дитину про те саме. І що б не трапилося, намагайтеся вирішити проблему, не підвищуючи голосу. Можна оголосити «тихим днем» якийсь із днів тижня. А способами, які ви придумаєте в період такого перемир’я, можна буде користуватися щодня.

 

6. Замініть накази правилами

Психолог Даніеле Новара в книзі «Не кричіть на дітей! Як вирішувати конфлікти з дітьми та робити так, щоб вони вас слухали» радить батькам встановити в родині чіткі правила, і тоді багато приводів для конфліктів відпадуть самі по собі. Не плутайте правила з командами на кшталт «Сядь і їж!» або «Не колупайся в носі!». «Віддаючи наказ, ми завжди ризикуємо зустрітися з непокорою. Встановіть чіткі порядки, яких повинні послідовно дотримуватися: о котрій пора лягати спати, як поводитися за столом, скільки часу проводити за комп’ютером», – пише автор. Правила допомагають дитині орієнтуватися в тому, як себе поводити, і в їх рамках діяти самостійно.

 

7. Розберіться в причинах вашої злості

Припустимо, що дитина отримала двійку або розлила на себе склянку з соком. Начебто нічого страшного, але вас це дратує? Подумайте, що викликає таку реакцію. Психолог Людмила Петрановська стверджує, що причиною може стати і емоційне вигорання батьків, і почуття провини, і страх перед осудом інших людей.Якими б не були причини вашого гніву, спробуйте розібратися в них – самостійно або ж за допомогою психотерапевта. За гнівом часто приховані глибші переживання, і, можливо, приділивши увагу своїм душевним станам, ви полегшите життя і собі, і своїм дітям.

Джерело: www.tutkatamka.com.ua

 

Опубліковано: People UA № 3(49), весна 2020