Вивчаючи історію грошей, вчені зверталися до первісних племен. У найбільш примітивних формах торгівля спостерігалася у австралійських аборигенів, де на дружніх зборах племен, гості і господарі обмінюються подарунками, але при тому обидві сторони уважно стежили, щоб подарунки відповідали один одному по цінності. Але ось настає день, коли якийсь із предметів знаходить переважний статут, і непомітно для самих учасників цього процесу всі інші речі і продукти починають вимірювати у шматках солі або срібних злитках. І тоді ми можемо говорити про перші гроші.
Найчастіше першими грішми ставали потрібні речі. Те, чим вимірювалося багатство людини, або те, без чого не проживеш. І були дуже типові такі гроші: худоба – у кочівників, зерно – у землеробів, шкури – у мисливців. Проте ці гроші виявилися грошима надійними, але вкрай громіздкими, і тому люди почали шукати їм замінники. Якими ж були перші гроші?
Мушлі каурі стали першими грошима саме тому, що набрати їх складно, вони водяться лише в небагатьох місцях. Ще важливіше те, що грошима служать не самі мушлі, а лише акуратно випиляні у них дірочки аби нанизати мушлі на довгі нитки. Причому білі мушлі найдешевші, тому що їх легше знайти. Рожеві – дорожчі, червоні – найдорожчі. Мушлю потрібно знайти, висушити, розпиляти, обрізати, просвердлити, нанизати… І до того часу, коли всі ці операції завершуються, зв’язка мушлів каурі вже несе в собі вартість вкладеної в неї праці. Тому каурі – справжні гроші, і куди ближче до золотих злитків, ніж до доларових купюр.
Володарі раковин каурі були в набагато кращому становищі, ніж африканці, яким доводилося, наприклад, мати справу з залізними стрижнями або списами. Предмети з заліза були в Африці широко поширені замість грошей.
З таких ось «чистих» грошей, залишків прямого обміну, спадкоємців овець і сокир, деякі дожили до наших днів. В Африці можна зустріти жінок, які несуть на собі вічний тягар численних мідних або бронзових браслетів, важких і не дуже зручних. Вони служили не тільки прикрасою, а скоріше демонстрацією багатства їх власниці. І, врешті-решт, ми можемо простежити смисловий ланцюжок від них до золотих перстнів або сережок, хоча наші сучасниці навряд чи думають про те, що прикрашають себе грошовими знаками.
Незвичайні гроші
Згодом гроші вже перестали бути самими предметами, але вперто маскувалися під них. У деяких районах Африки залізні гроші виготовляли не тільки у вигляді стрижнів і сокир, але і у вигляді їх моделей, зменшених копій.
Три тисячі років тому в Китаї з’являються бронзові литі монети, але не круглі. Монети наслідують речі. Вони дуже різноманітні: відомі монети-ножі, монети-лопати, монети-плуги, монети-ключі, монети-музичні інструменти.
А в Малайї, де багато родовищ олова, розмінні гроші виготовлялися з цього металу. Найчастіше вони брали вигляд фігурок тварин.
Довго були в ходу також монети у вигляді чотирикутних капелюхів: із зрізаною верхівкою. Ці капелюхи були зручні тим, що їх можна було нанизати на шнурок і вкласти один в інший.
На Алясці грошима часто служили зуби білого ведмедя. На Новій Гвінеї – собачі ікла, на інших островах південних морів – ікла кабанів. Для цього у кабанчиків виривали верхні ікла, і нижні росли безперешкодно, загинаючись в кільця. Чим сильніше було загнуте ікло, тим вище воно цінувалося.
Індіанці використовували в якості грошей кігті орлів, а пір’я птахів зустрічаються в торгівлі десятків народів. У Бразилії для цього використовувалися пір’я фламінго, на острові Санта-Крус, в Океанії, виготовляли кільця з перев’язаним пір’ям папуг.
З дерев’яних грошей найбільше відомі бамбукові гроші в Китаї, з кам’яних – нефритові сокири.
На Алясці довгий час розмінною монетою були сухарі. Їх привозили з півдня торговці, і вони були дуже зручні – легкі і міцні.
У кінці XVII століття англійські пірати, які проникли через Панамський перешийок на узбережжя Тихого океану, були чимало здивовані, побачивши, що індіанці використовують замість монет боби какао.
У 1572 році голландське місто Лейден було оточене іспанцями. У складі гарнізону перебував загін найманців, яким треба було платити, щоб вони не перейшли на бік противника. Коли запас грошей у місті вичерпався, звернулися до запасів церковного срібла і вирубали з нього так звані «облогові» гроші. Облога все тривала, а срібло скінчилося. І тоді з церков були вилучені книги. Спочатку в справу пішли плетіння. Монети вирізали з товстої шкіри, видавлюючи на ній суму штемпелями для карбування талерів. Коли ж не вистачило і плетінь, склеювали по декілька сторінок і видавлювали талери на папері.
В час інфляції у Німеччині після закінчення першої світової війни були відомі монети і банкноти (нотгельди), зроблені з фаянсу, шкіри, лінолеуму, консервних банок і навіть пресованого вугілля.
Нестійкими вважаються гроші, випущені в Шанхаї в тридцятих роках минулого століття, під час війни з Японією. Вони виготовлялися з господарського мила.
Опубліковано: People UA № 6(46), весна 2019