Микита Чибар

«Хто не виходить у прямий ефір, той не помиляється»

Легка та невимушена розмова із зіркою «волинських ранків» Микитою Чибарем відкриває щиру та енергійну творчу особистість. Телеведучий розповідає про свій шлях до великої сцени, кумирів, роботу та справи сердечні… читаємо з захопленням відверто про головне. 

Довідка

Персона: Чибар Микита Володимирович

Посада: ведучий ТВО телебачення Волинської регіональної дирекції НТКУ

Знак зодіаку: Терези (5 жовтня)

Життєве кредо: «Ніколи не сидіти на холодному – якщо ходити, то по розпеченому!»

Сімейний стан: перспективний

В дитинстві мріяв стати:  футболістом…або продавцем відеосалону, Кіану Рівзом(досі маю колекцію відеокасет)

Важлива подія в житті: ще попереду

Бізнес для нього – це формальність, що отримана у спадок або набута своїм розумом

Влада для нього – це зло

Історичне місце: увесь Калуш (Івано-Франківська область)

Класний фестиваль: Woodstock

Незабутній концерт: творчий ювілей видатного режисера (мого, на правду, істинного наставника на сцені) Е. Ольшевського, де відбувся мій виступ-дебют 

Вражаючий музей: Національний музей історії України у Другій світовій війні (Київ)

Вишукане дійство: «Люди року. Волинь-2015»

Отримана нагорода: є чимало роздрукованих-ламінованих, але найзаповітніша…схована у оплесках долонь вдячних глядачів

Улюблений фільм: «Куди приводять мрії»

Музика:Coldplay, M83, PeterGabriel

Книга: Анатоль Франс «Острів Пінгвінів»

Авто:RenaultMegan

Вид спорту: футбол

Вид відпочинку: комедійні тусовки (на / поза / з / без) сцени, посиденьки біля вогнища у інтимній компанії… мене і вогнища

Страва: Мамина…як альтернатива «Бабусина»

Напій: кава

Ідеальний дім – це храм, в якому чатує кохана дружина, «дуркують» безцінні діти і тато (я), який береже стіни пастельних тонів

Справжній смак життя – це той, який досягається роками

 

People UA: Ви – знаменитість. Розкажіть про свій шлях до слави?

Микита Чибар: Справді? – Щодо першого:) А от стосовно другого – дякую, що відроджуєте у мені мікро-Кіану Рівза. Свій шлях називаю, найперше, тернистим до особистого успіху. Спробую передати ланцюжком: це перебування із татом-артистом у гастролях змалку – участь у всіх можливих формах художньої самодіяльності в університеті – фактично 5 років у КВН України – перші й другі кроки у Волинській філармонії із визнаними митцями у ролі артиста розмовного жанру та авторські напрацювання – перші серйозні огріхи на дорослій сцені – кропітка робота із режисером, який виділив мені невичерпний карт-бланш – випадкова заміна ведучого погоди на ТК «Нова Волинь» – кастинг на ведучого новин – впевнено «складений іспит» на штатного працівника – постійній пошуки нового образу в розважальній телевізії (у т.ч. виношування ідеї «Ранку») – навчання у столичному телерадіопресінститі, де підвищував кваліфікаційний рівень – повернення до рідних тенет – далі буде…

P: Як ви потрапили на ефіри ранку…

МЧ: Насправді, ранковий формат панував, як й на інших регіональних каналах, у тому усталеному пострадянському вигляді, яким ми звикли його бачити. Однак бачення отого майбутнього «Ранку», було вперто навіяне центральними каналами. Гріх було не скористатися практикою, враховуючи авторське бажання – прийняти такий виклик. В іншому трактуванні – це був мій первинний обов’язок, згідно із посадовою інструкцієюJ Якби жив й надалі лише у аналітичних ефірах, то вичерпав би себе набагато швидше як творча одиниця. Як й інші мої попередники – пробував себе й у ролі кореспондента, й ведучого… й мовою телевізійників «різноробочим»

P: О котрій ви прокидаєтесь та що допомагає зранку прокинутись?

МЧ: Маючи за плечима (неповне) навчання в обласному ліцеї із посиленою військово-фізичною підготовкою – рефлекс жайворонка я зберіг у собі відтоді. У коротшому викладі –  о 6:42, а коли дозволяю собі зайвого, то о 6.59.

P: Яка із проведених вами подій запам’яталася найбільше і чому?

МЧ: Мабуть, у моєму часописі кожна вікова сторінка пам’ятна, але, особливо, перша. Коли мене випустили керувати вперше на правах ведучого держустанови – на день м. Ківерці. Ох, скільки експериментів тоді «навтілював»! Згідно із моїм сценарієм, бо я категорично не приймав «совкових» канонів отих концертних програм, мав увірватися на сцену із криком та штовханиною попереднього запланованого ведучого. Зізнаюся, тоді ефект «Вау!» вдалося отримати. Опісля нього був ефект «Ну-ну!». Як наслідок, отримав перший презент від глядача – жіночу спідницю. Не повірите, наскільки це було приємно – власне факт подяки. Звісно, спідницю подарував мамі! J

P: Трішки про мрії, який би захід, подію ви мріяли провести?

МЧ: Із утопічних – музичну загальнонаціональну премію (на кшталт, Премії «Yuna»). В Європі ще це називають «Євробаченням». Із приземлених – найбільш важливий перформанс для Волинської області. Ім’я цій події поки не наважуся дати. Такі запитання до голови облдержадміністрації.

P: З ким із вітчизняного шоу-бізнесу працювали?

МЧ: Не вбачаю сенсу перераховувати гостей, які потрапляли у мої ефіри, бо їх, на правду, було чимало. За рамками телебачення була співпраця з: Андрієм Джеджулою, Наталкою Карпою, Іваном Поповичем, Михайлом Кузьмичем… й нехай пробачать мене ті зірки шоу-бізу, про яких випадково не згадав.

P: Чи є кумири, на яких би ви хотіли рівнятись?

МЧ: Недосяжний рівень – Аркадій Райкін (книга про нього для мене є й досі настільною – авторства Е. Уварової) Серед сучасників – І. Ургант, Г. Мартиросян. Серед вічних – мій батько Володимир Чибар, якому зобов’язаний, як мінімум, своїм генетичним кодом.

P: Чи ви критичний до себе та виконаної роботи?

МЧ: У таких випадках завжди відповідаю: дайте мені 20 схвальних відгуків та один негативний. Вгадайте, на який зверну одразу увагу?! Відповідь прихована в однині.

P: Представниць прекрасної половини людства цікавить питання: «Чи вільне серце Микити Чибаря»? Який типаж жінки зміг би підкорити ваше серце?

МЧ: Воно вільне від тривог й відкрите для щирих почуттів. Ось такий ребус. Якщо балакати про фізіологічні параметри – жінка повинна бути апетитною (йдеться не про вагу) Так… саме апетитною. Нічого не можу вдіяти зі своїм тваринним інстинктом.

P: Прямі ефіри  це завжди непросто. Чи траплялись курйозні моменти під час зйомок?

МЧ: До слова, прямі ефіри та зйомки – це протилежно тотожні поняття. Зйомка розслабляє й не може апріорі так мотивувати як це «робить» прямий ефір. Левова частина моєї роботи у кадрі – прямий ефір, що робить мене безмежно щасливим, максимально сконцентрованим і піддатливим помилкам. Звідси й мораль: хто не виходить у прямий ефір, той не помиляєтьсяJ

 

P: На скільки вдається креативити у роботі на ТВ, чи прислухається до ваших ідей керівництво? Чи важко дотримуватись «формату»?

МЧ: Один із напрямків, який нізащо не полишу – експериментувати, навіть, якщо на це проти велична рука головного редактора. Не запропонуєш ідею – не дізнаєшся! Режисерський спадок навчив мене одній простій істині – будь-яка імпровізація хороша, якщо підготовлена. Проте, у сценарії ведучих нема прописаних відповідей чи дзвінків у студію, а, отже, випробовувати себе у так званому імпровізі доводиться щодня. Це безцінний досвід, що прищеплює навички семимильними кроками.

P: Ранкове життя Микити Чибаря нам відоме, яке ж воно увечері?

МЧ: Часто вечірнє життя пов’язане із запитанням поверхом вище. Якщо ні, то поруч найрідніше коло людей: чи то рідні, чи то однодумці із КВН-дітища, чи то друзі. Люблю відпочити із навушниками у вухах, із книжкою в очах та із фільмом у голові. Значну роль віддаю постКВН-івським проектам, ситкомам та… сну у проміжках.

P: Завжди цікаве та гостре питання фінансів… Чи дорогий ведучий Микита Чибар? (З вашою участю відкрити магазин, салон, ресторан, тощо…чи провести дійство, свято, корпоратив, випускний, весілля?)

МЧ: Це реально, а головне – безпечно для здорового глузду замовників. Мої послуги вартують в унісон із курсом зеленої міжнародної валюти та ціною за кілограм гречки. Гадаю, зрозуміли про що я. За додатковими консультаціями звертайтеся на сторінку «Ведучий Микита Чибар»

P: Що найбільше подобається у вашій роботі, а що є найбільше вас не задовільняє?

МЧ: Постійні знайомства із людьми, які, дійсно, щось путнє несуть у народ. Тішить, що ці знайомства мені неодноразово сприяють у повсякденні. Мене не задовільняє лише, чому стільки провокацій?!)

P: Ким ви бачите себе через 10 років?

МЧ: Див. пункт «персона»

 

Спілкувалася: Сніжана Романюк. Фотограф: Анастасія Альошина 

Опубліковано "People UA" by "НАСОЛОDА" № 3(37), літо 2016