Микола Романюк

«У бізнесі головне –дотримуватися слова»

Потиснувши руку цього впливового чоловіка, відразу відчуваєш сильну енергетику, якою може володіти лише мудрий та впевнений у собі керівник. Щирість, доброта, розсудливість, віра в світле майбутнє, дипломатичність… і це далеко не весь перелік рис, притаманних йому. Сьогодні мер міста Луцька Романюк Микола Ярославович розповідає про плідну роботу, плани та результати діяльності міської влади у ексклюзивному інтерв’ю для читачів журналу позитиву «Лише Насолода».

 

Досьє:

У бізнесі головне — дотримуватися слова

Життєве кредо: цінувати порядність у стосунках

У дитинстві мріяв стати військовим

Фах: інженер-технолог та економіст-менеджер

Знак зодіаку: діва

Колір: зелений

Страва: вареники з сиром

Напій: березовий сік

Авто: Jeep«Toyota»

Парфуми: «HighIntensity» від «MaryKay»

Косметика: «MaryKay»

Фільм: «Волга-Волга»

Актор: Юрій Нікулін

Музика: класична

Книга: Том Пітерс «Представте себе!»

Країна: Україна

Гумор: українські гуморески

Позитив – цe коли люди щиро посміхаються

Лише Нсолода: Тема цього випуску – «Секрет успіху та благополуччя». Миколо Ярославовичу, ви, мабуть, аналізували, завдяки яким здобуткам отримали таку блискучу перемогу у виборах на посаду міського голови (третина голосів, відрив від наступного кандидата – 10%). Як вважаєте, це результат багаторічної благодійної та PR-роботи, яку проводив «Приватбанк», чи вдала діяльність на посаді голови обласної адміністрації?

Микола Романюк: Я проживаю у Луцьку з 1982 року, і з того часу я завжди був на виду у людей. Ще за студентських часів почав долучатися до громадської роботи і працював на керівних посадах. Проте, вважаю, що саме діяльність на посаді голови облдержадміністрації та робота у «Приватбанку» вплинули на вибір лучан. Думаю, що це в комплексі відіграло велику роль.

ЛН: Миколо Ярославовичу, відкрийте свій секрет успіху?

МР: Потрібно бути собою. Я такий, який я є, і за це мене поважають та люблять.  

ЛН: Кажуть, гарний керівник – той, якому вдалося підібрати такі кадри, що самому доводиться лише контролювати роботу. Ви є прихильником такої думки чи належите до людей, яким простіше все робити самотужки?

МР: Звісно, самому всього об’єму роботи не можливо виконати швидко.Я намагаюся максимально контролювати та делегувати роботу заступників. Щодня у нас відбуваються наради, на яких ми вирішуємо певні завдання. Я вважаю, що потрібно довіряти заступникам, і саме тоді буде досягнуто поставлених результатів.

ЛН: Нещодавно міський голова Нововолинська Віктор Сапожніков створив Раду підприємців, куди ввійшли представники місцевого бізнесу. Ви теж зробили чимало вдалих кроків із розвитку в Луцьку соціально-відповідального бізнесу – перші благодійні внески у розбудову міста вже зробили Володимир Цибульський, Ігор Палиця, Ігор Єремеєв… Зрозуміло, що відразу знайшлися скептики, які звинуватили у наданні цим бізнесменам навзаєм якихось преференцій. Чи не доцільно за прикладом Нововолинська створити офіційне об’єднання соціально-відповідальних бізнесменів, куди зможуть долучитися представники найприбутковішого бізнесу?

МР: Сьогодні у нас є Рада підприємців, якою опікується Байцим Василь Федорович. Щодо такої Ради, яку створив Віктор Сапожніков, проект з розпорядженням створення об’єднання Ради Директорів уже існує, але туди ввійдуть лише керівники найбільших підприємств (автомобільний завод, підшипниковий завод, авіазавод, картонно-рубероїдний комбінат, ВАТ «Луцьксантехмонтаж №536» та інші).

ЛН: Не хочеться нагадувати про кредитні проблеми Луцька, загалом ходять чутки про 200 мільйонів гривень, враховуючи позики в банку, борги перед комунальними підприємствами, теплоенергетичну галузь міста… Скажіть лише, за вашими оцінками, скільки часу знадобиться, аби ліквідувати всі заборгованості?

МР: На сьогоднішній день маємо борги перед банками — 36 млн грн., з яких 6 млн треба віддавати цього року і решту ще в 2012 і 2013 рр.; борги за газ складають 35 млн грн.; борги комунальних підприємств та електротранспорту — 10 млн грн.; тогорічні неоплачені роботи — 4,5 млн грн. Слава Богу, що зараз вирішується питання різниці в тарифах, бо якщо «Нафтогазу» ми винні 65 млн грн.,  то нам держава винна 69 млн грн. різниці в тарифах за весь період з 2008 року. Боргів дуже багато, і шкода, що вони є, бо хочеться щось робити, але потрібно паралельно сплачувати борги. І те, що нам дали 30 млн грн. на ремонт доріг з державного бюджету завдяки позиції Бориса Петровича Клімчука, – для нас просто супер, бо в нас був бюджет, який передбачав хібащо ямки залатати.   

ЛН:  В місті активно ведуться роботи із ремонту доріг. Проте автомобілістів серед лучан – ймовірно, не більше 10%. А от тротуарами пересувається набагато більше людей, прибудинковими територіями користуються всі мешканці багатоповерхівок. Коли плануєте відновлювати асфальтове покриття тротуарів та подвір’їв?

МР: Погоджусь з вами на 100%, та я звик робити все по порядку. Зараз ми поставили ціль – поремонтувати дороги. Після закінчення цих ремонтних робіт ми заплануємо на наступний рік відновлення асфальтового покриття тротуарів та подвір’їв. І коли торкнемося питання порядку добробуту подвір’їв, то відновимо не лише асфальтове покриття, а подбаємо про освітлення, озеленення, дитячі майданчики тощо.

ЛН: Нещодавно на 40-му відбувся черговий страйк – мешканці виступили проти забудови «зеленої зони». Водночас невтішна статистика говорить, що в Луцьку – понад 20 тисяч людей, які стоять у черзі за житлом. Якщо кожного разу відміняти будівництво через невдоволених сусідів – у місті не збудують жодного об’єкту. Міська влада буде шукати компроміс чи займе жорстку позицію задля вирішення пріоритетних проблем?

МР: Цей будівельник, який нині будується, затверджував план в міській раді, на якому місце будівництва не співпадає з розташуванням «зеленої ділянки». Допоки я буду міським головою, не підпишу жодного рішення про вирубування зелених насаджень. Не повинно бути так, що сьогодні хтось вирішив зробити ще один стадіон замість парку, і його відразу ж побудували, адже є генеральний план забудови міста, і ця земля належить усій територіальній громаді.

Питання будівництва житлових об’єктів ми вирішуємо, співпрацюючи з нашими сусідами (сільськими радами), щоб розширити межі міста. Також я веду переговори з міністерством оборони стосовно будівництва нового мікрорайону на території військового містечка на Привокзальній.

Ви назвали орієнтовну кількість людей, які стоять на черзі за житлом, але давайте спробуємо реально оцінити ситуацію: скільки людей зможе придбати житло? В державі потрібно вирішити той проект, який ще колись розроблявся кабінетом міністрів, — держава дає 30% на комунікації, 30% кредит на позичальника років на 20, і тоді будівництво піде вгору. Але воно повинно проводитися не там, де парки, бо місту вони теж потрібні.

ЛН: Попередній міський голова був відомий позицією «все майно – в комунальну власність». Таким чином виникли горезвісні проблеми з міськими маршрутками №15 та №9, свого часу місто хотіло забрати в облспоживспілки ринки і працювати напряму з підприємцями. Ви ж навпаки – продовжили термін оренди цій структурі, тобто відмовилися від ідеї, що місто повинне навчитися заробляти гроші. На вашу думку, місто не може займатися прибутковим бізнесом?

МР: На сьогоднішній день це не реально, тому що попередній голова підписав угоду про співпрацю з облспоживспілкою до 2014 року. Розірвати договір не можливо, адже облспоживспілка вчасно сплачує за все і вирішує низку таких питань: пожежні вимоги, організація прибирання, постачання електроенергії. Окрім того, облспоживспілка погодилася профінансувати будівництво мосту, яке ми вже розпочинаємо, а також має подати документи про реконструкцію ринку, і, думаю, що через 5-10 років у нас будуть такі престижні торгові центри, як «Ювант».

Працювати напряму з підприємцями можна, але потрібно, щоб комунальне підприємство було наше, щоб кошти ішли в державу. Подумайте, що ми виграємо, якщо вартість орендної платні однакова як для облспоживспілки, так і для підприємця. Якщо взяти бізнесово, то можна щось на тому заробляти, але вибачте, на сьогоднішній день держава не має права займатися комерцією.

ЛН: Як ви сьогодні, після піврічного досвіду головування, оцінюєте свою передвиборчу програму? Якими обіцянками «попали в яблучко»? Можливо, зрозуміли недоцільність деяких ідей? Мусили з’явитися й нові пункти...

МР: Міським головою я стану через півроку. Ви запитаєте, чому? А я вам відповім: потрібно прожити бюджетний рік в усіх його іпостасях. Все одно, які б плани я попередньо не будував під час передвиборної кампанії та на початку головування, але життя вносить свої корективи, і зараз я ще вчусь. Основні плани я втілюю в життя: ремонтую дороги, активно займаюсь освітленням, вирішую проблеми з житлово-комунальним господарством, планую покласти бруківку на Театральному майдані і запустити фонтан.    

ЛН: На наступних виборах усіх кандидатів на посаду міського голови знову оцінюватимуть за обіцянками, Романюка Миколу Ярославовича, якщо буде балотуватися на другий термін, навпаки, за реальними справами. Лучани чекають їх від вас. Бажаємо успіхів!

ЛН/МР:  Справжній смак життя – це коли хочеться жити

Спілкувалася: Олена Бекеша. Фотограф: Юрій Оксенюк

Опубліковано "Лише Насолода" № 2(12) червень-липень 2011 р.