
У своєму житті завжди слід залишати місце для дива, і воно обов’язково буде! Так трапилось в нашій історії про талановиту дівчинку-художницю, маленьку українську Коко Шанель, яка має свою власну і не одну колекцію! Її звати Анна. 6 червня в обласній бібліотеці для юнацтва відбулась її персональна виставка «Молитися, щоб жити! Жити – щоб творити».
В липні Анічці виповниться 8 років, яких взагалі могло б не бути. На 20 тижні вагітності її мамі після УЗД обстеження поставили діагноз: летальна вада розвитку плоду – полікистоз нирок інфантильного типу. Шансів на життя дитині не давали. Ці 8 років не були легкими. Стало легше, коли Анюта почала малювати в два рочки по стінах, на одязі, на кухні, на підлозі, скрізь, де зупинялась, то залишала свій художній слід.
Анна навчається вдома, і це дає достатньо часу на творчість. Першим вчителем була, звичайно, мама. Із задоволенням проходили уроки малювання в художниці Тетяни Панасюк; останні два роки займається з Надією Гаврилюк, вчителем творчості в маленькій школі. Ідеї створювати листівки з’явились після переписки з Альоною Дьоміною, яка стала найпершим замовником її картин! А після знайомства з Юлією Марушко дівчинка почала мріяти про свою власну виставку картин. Кожна її картина має свою історію. Сумне кошеня в новорічно прикрашеній кімнаті малювалось після тривалого перебування в лікарні напередодні Нового року. А надзвичайні, як живі, квіти, творились швидко, коли Анічка повернулась із сонячної Італії після обстеження. Анюта вдячна українським лікарям за їх професіоналізм, що ставилися до неї, як до маленького дива, а не як до безнадійно хворої дівчинки. Анна підписує свої картини «Анель» – це поєднання слів «Анни» і «Шанель. В Анни з дитинства свій особистий погляд на моду, тому сумочки в Анни також власного дизайну. Маленька художниця розуміє, що її життя підтримується молитвою і вірою в те, що Бог робить дива!
Дорожньо-транспортна пригода 24 квітня 2017 року, в яку потрапили Анна з мамою (на проспекті Волі, у місті Луцьку, коли переходили дорогу біля Східноєвропейського національного університету), ще раз є підтвердженням того, що Бог тримає цю дитину під особливим захистом. Адже могло бути все і набагато гірше...
Мама дівчинки Наталія Мартинюк тривалий час працювала реабілітологом в обласному реабілітаційному центрі дітей з обмеженими можливостями та вчителем християнської етики. Рік тому отримала посаду директора «Life центру» Міжнародної організації «Збережи життя Life Intr», який допомагає жінкам у кризовій вагітності. Робота подобалась, але була несумісна з роботою мами, тим більше, що Анна потребує особливої опіки. Було вирішено залишитися лише волонтером і присвятити себе розвитку таланту донечки, про що не шкодує.
Анна і Наталя вірять, що жодна хвороба не повинна стати на перешкоді розвитку таланту від Бога. У кожного в житті бувають свої сірі будні, які слід розбавляти яскравішими фарбами, додаючи віру в свій талант, любов до людей, надію лише на Бога. Що й маленька художниця і робить – молиться, щоб жити, а живе – щоб творити!
Опубліковано "People UA by НАСОЛОDА" № 1(41), літо 2017