Оксана Гузь

«Вирішувати проблеми громад, а не жити в очікуваннях»

В житті вона весела та позитивна, у роботі - мудра та серйозна. Молода та цілеспрямована особистість з якою варто познайомитись. Вона допомагає українцям жити європейським життям. До вашої уваги відверта та щира розмова з координатором проекту Європейського союзу і Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» у Волинській області Оксаною Гузь.

Довідка

Персона: Гузь Оксана Степанівна

Посада: координатор спільного проекту ЄС/ПРООН «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» у Волинській області

Знак зодіаку: Телець (14 травня)

Життєве кредо: Дорогу здолає той, хто йде!

Сімейний стан: заміжня

В дитинстві мріяла стати: художницею

Важлива подія в житті: Майдан

Бізнес для неї – це важка праця

Вишукане дійство: Fashion Week

Історичне місце: «Дзиґа» у Львові

Класний фестиваль: «Бандерштат»

Незабутній концерт: Океан Ельзи

Вражаючий музей: Лувр

Отримані дипломи: подяки Луцького міського голови «За вагомий внесок у розвиток молодіжної політики» та голови Волинської обласної ради «За вагомий внесок у розвиток місцевих громад»

Влада для неї  – це відповідальна ноша

Улюблений фільм: «Гордість і упередження»

Книга: «1984» Джорджа Орвелла

Авто: «Hyundai Sonata»

Вид спорту: йога

Вид відпочинку: малювання, мандрівки в гори

Страва: мамині голубці

Напій: капучино з корицею

Ідеальний дім – це дім, де панує любов

Справжній смак життя – це щастя щохвилини

 Лише Насолода: Ви є координатором проекту Європейського союзу і Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй «Місцевий розвиток, орієнтований на громаду» (МРГ) у Волинській області, розкажіть які основні завдання, цілі ставите перед собою?

Оксана Гузь:Я працюю в Проекті МРГ вже майже 8 років, практично від самого старту в області. Головною його метою є розбудова спроможності місцевих громад та представників влади у впровадженні місцевого розвитку, орієнтованого на громаду, запровадженні місцевого планування за участі громад, наданні громадських послуг, відновленні базової соціальної та комунальної інфраструктур, а також розвитку малого фермерського бізнесу.

Що ж це означає на практиці? Проект МРГ працює у  Волинських селах, допомагає людям самим вирішувати проблеми їхніх громад, а не жити в очікуваннях. Ми проводимо ряд тренінгів на теми лідерства, спільного планування, впровадження проектів, пошуку додаткових ресурсів. Спільно з громадою визначаємо план розвитку та обираємо одну з проблем в межах пріоритетів Проекту, на вирішення якої і спрямовуємо нашу діяльність. Таким чином, у Волинській області Проект МРГ за час своєї роботи  охопив усі райони, було створено більше 100 сільських громадських організацій, які реалізували 150 проектів на загальну суму понад 35 млн. грн.

ЛН: Якими «проектами» можете пишатись?

ОГ: Пріоритетами Проекту МРГ є охорона здоров’я, енергозбереження та енергоефективність, водопостачання та водовідведення, а також створення та підтримка пілотних сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.

Ми спробували реалізувати кілька проектів із застосуванням відновлювальних джерел енергії, а саме – сонячних батарей, геліоколекторів, вітряків. Таким чином, для прикладу у с.Зимне Володимир-Волинського району влаштовано вуличне освітлення від сонячних батарей, у с.Холопичі Локачинського району на їдальню сільської школи влаштовано геліоколектори на підігрів води, ана школу – сонячні панелі для освітлення її території.

Та, найцікавіше, це не просто практичний результат впровадження проекту у вигляді замінених вікон, дахів, котлів у школах чи дитсадках, влаштоване вуличне освітлення чи покращення надання медичних послуг у відремонтованих амбулаторіях із новим обладнанням.

ЛН:Якою була Ваша дорога успіху, якими кар’єрними сходинками підіймались?

ОГ: Коли я завершувала навчання в університеті та захищала диплом, то дізналась що на Волині починає свою роботу проект, який буде працювати із сільськими громадськими організаціями. Це мені було цікаво і я без вагань подала своє резюме, адже з 14 років я була учасницею різних громадських організацій та рухів і дуже добре знала цю роботу. Таким чином вже за 2 тижні після навчання я пройшла співбесіду, а ще за 2 тижні підписала договір з ООН і стала координатором проекту МРГ у Волинській області.

ЛН: На Вашу думку наскільки тяжче жінці побудувати кар’єру, ніж чоловікові?

ОГ: Я не вважаю, що це має значення. Побудувати кар’єру може будь-хто, якщо має достатньо самомотивації для цього. А мотивація від статі не залежить.

ЛН: Наскільки ви вважаєте себе публічною особою? (оскільки не одноразово Ви були помічені об’єктивом фотокамер на різних заходах та на ТВ)

ОГ: Публічність – дуже відносне поняття. Хтось мене знає, хтось ні. Якщо мені цікаво і я маю час, то часто беру участь в різноманітних заходах, а деякі навіть організовую

ЛН: Ви реалізували себе в кар’єрі, сім’ї, чи все ще по переду?

ОГ: До реалізації усіх моїх планів та задумів ще треба пройти чималий шлях. Я лише намагаюсь поки якісно його будувати. Життя це – рух, і я намагаюсь жити кожної хвилини, бо саме в цьому щастя – не згадувати минулі досягнення, і навіть не мріяти про майбутні, а жити тут і зараз, і максимально реалізовувати себе щоденно

ЛН: Можна сказати, що у вас «політичне прізвище» чи задумувались над тим, щоб поєднати свою кар’єру з політикою?

ОГ:В нашій країні життя складається так, що майже кожен добровільно чи мимоволі пов’язаний з політикою. Можна сказати, що моя робота в якійсь мірі теж, хоча не в класичному її розумінні. В рамках Проекту ми ведемо цілеспрямовану діяльність, пов'язану з прийняттям відповідальних рішень у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, тільки не для збереження влади, а для місцевого розвитку громад. Я вважаю, що можу багато зробити для Волинської громади на тому місці, де працюю зараз.

ЛН: Наскільки важко не загубитись в тіні чоловіка, а бути самодостатньою особистістю?
ОГ:
Не думаю що в нашій сім’ї це питання актуальне, адже ми маємо можливість робити те, що подобається і приносить задоволення нам та користь людям. Ми маємо свою улюблену справу і підтримуємо один одного. Коли я приїхала до Луцька, то ми разом проводили «Перший Західноукраїнський форум громадських організацій», в рамках якого спільно з журналістом і автором проекту «Великі Українці» Вахтангом Кіпіані було опитування серед волинян. Це був перший успішний захід, в якому взяли участь представники організацій з усієї України. Так само мені вдалось відкрити філію Фабрики Святого Миколая в Луцьку в рамках акції «Миколай про тебе не забуде», яка була заснована у Львові.

ЛН: Якими життєвими принципами керуєтесь чим надихаєтесь?

ОГ: Я вважаю, що кожна людина живе своїм життям - так, як обирає сама. Що підходить одним, не завжди підходить іншим. Хтось сприймає життя оптимістично, а хтось завжди нарікає. Хтось чекає, що йому мають “дати”, а хтось розуміє, що ніхто нікому нічого не винен і тому досягає чогось самостійно. Я знаю, що всі ми унікальні та особливі, і кожен отримає те, що має отримати. Тому, те що мене надихає – це саме життя у всій його різноманітності.

ЛН: Я помітила подяку від благодійного аукціону «Ті що малюють серцем» (3.02.16). Ви організовуєте благодійні акції, чи приймаєте участь у благодійних проектах?

ОГ: Я щаслива від того, що можу долучитись до творення чогось доброго у цьому світі. Цей аукціон був організований навчально-реабілітаційним центром «Джерело», що вже 20 років працює у Львові для діток з особливими потребами. Так само, мною та моїми подругами було організовано два аукціони на підтримку бійців АТО. Під час фестивалю «Бандерштат» у 2014 році в рамках акції «Пам’ятати заради майбутнього» нам вдалось зібрати майже 25 тис.грн., на які було закуплені найбільш необхідні препарати для військового госпіталю в Луцьку. Також, в березні 2015 року під час аукціону «Сонця Схід» було зібрано майже 32 тис.грн. на обмундирування для бійця передової - Волинської амазонки Майї Москвич.

ЛН: Родом Ви з Львова. Як потрапили в Луцьк?

ОГ: Я приїхала до Луцька в день весілля з автобусом львівських родичів, а вже наступного дня наш “медовий місяць” був на тереновій грі “Звитяга”. Тому, з перших днів я одразу пізнала усю різноманітність Волині

ЛН: Чоловік змінив ваше життя. Чи були сумніви щодо переїзду?

ОГ: Я переїхала до іншого міста 9 років тому, де крім чоловіка не знала нікого. Я була львівською студенткою, та в магістратуру перевелась до Луцька. Нові знайомі, нові місця, нове все. Батьки, родичі та друзі далеко. Але в мене точно не було сумніву чи страху. Я впевнено і з любов’ю зробила цей вибір тоді, і якщо б було потрібно, то без вагань повторила б його знову.

ЛН: Чим відрізняється ментальність Лучан та Львів'ян.

 ОГ: В неділю чи свято приблизно о полудні після служби в церкві старше покоління Львів’ян, які на початку 90-тих були “рухівцями”, чи в “Просвіті”, чи репресовані, а чи колись мали відношення до визвольної боротьби, чи просто “активні переживаючі”, збираються “на клумбі” біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Спочатку вони обговорюють політику, економіку, культуру, соціальну сферу, а далі до самого вечора співають українських народних патріотичних пісень. За ними дуже цікаво спостерігати. Вони – якась дуже трепетна частина душі Львова, яку не зачіпає технологічний розвиток, реконструкція та розбудова міста.

ЛН: Чи хотіли б повернутися до Львова й працювати там?

ОГ: Зараз Луцьк – мій дім. Я люблю Луцьк, Волинь. Я не знаю, як життя може повернутись. Єдине я знаю точно, що завжди намагатимусь бути максимально щасливою. Не залежно від того місця, де житиму. 

ЛН: У вільний від роботи час, чим займаєтеся?

ОГ: З дитинства дуже люблю малювати. Кілька років тому моя подруга привезла мені полотно, мольберт, фарби, пензлики і попросила подарувати їй на весілля мою картину. Я дуже переживала, бо до того часу не писала олійними фарбами. Але результат мого експерименту їй сподобався і тоді я зрозуміла ще раз, для чого найкращі подруги! Вона допомогла мені подолати страх і не згубити цей творчий Божий дар. Відтоді у вільний час багато малюю. Зараз завершую ікону, це для мене новий дуже відповідальний етап у творчості.

ЛН: Ви - дуже позитивна, Ігореві пощастило))) Якими Ви були, коли одружилися, про що мріяли, які цілі ставили, чим займалися, де працювали ?

ОГ: Дякую!) Я була студенткою політології, широко дивилась на світ і мріяла, що зможу зробити його кращим. Зараз особливо нічого і не змінилось) Я і сьогодні знову студентка, далі вірю і мрію, тільки тепер разом з чоловіком.

ЛН: Чим подобається Ваша робота? Не кожен може працювати з людьми...

ОГ: Це робота у великій команді людей, які об’єднані високими ідеями – Цілями розвитку тисячоліття. Це робота у міжнародній організації з багаторічною історією – Організації Об’єднаних Націй. Це спілкування з людьми різного віку, соціального стану та професій. Це практичний результат роботи, який можна побачити. Це зміни, які стимулюють розвиток. Це заряд енергії, який дає віру в себе і у свої власні сили.

ЛН: Про які проблеми українців чуєте найчастіше?

ОГ: Я не бачила останніх соціологічних даних, щоб бути об’єктивною. Та із суб’єктивної точки зору, найчастіше чую про безробіття, корупцію, погані дороги і транспортне сполучення, розвалену інфраструктуру. Хоча, як на мене, то чи не найбільшою проблемою є очікування, перекладання відповідальності та страх прийняти незручні непопулярні рішення.

ЛН: Які кошти виділяє ЄС аби допомогти Українцям, Волинянам зокрема ?

ОГ: В Україні працюють дуже багато різних проектів і програм, які підтримуються Європейським Союзом. Їх тематика теж дуже різна: безпека, сприяння реформам, покращення соціальної інфраструктури, підтримка ВПО, заходи щодо охорони здоров’я та підтримки неповносправних, та багато інших у всіх сферах життя. Їх вартість теж різна. Для прикладу, одна з останніх заяв ЄС – це надання Україні 30 млн. євро на модернізацію прикордонної та митної служб. І це лише невелика частина допомоги.

Щодо проекту МРГ на Волині, то було реалізовано 160 проектів громад загальною вартістю близько 35 млн.грн., з яких грант проекту – понад 20 млн.грн., майже 2 млн.грн. – внесок самих громад, ще 13 млн.грн. –  співфінансування місцевих партнерів.

ЛН: Ваша думка: Україна - вчора, Україна - завтра.

ОГ: Вчора – в боротьбі, завтра – сильна і процвітаюча. Тільки для цього сьогодні кожен має добре робити свою роботу!

 

Спілкувалася: Анастасія Оліщук. Фотограф - Ірина Дяченко

Візаж: Аліна Голас. Зачіска: Олена Бенько. Локація: «Базилік»

 

Опубліковано "Лише Насолода" № 2(36), весна 2016