Руслан Лазарев

«Ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі»

Руслан Лазарев – харизматичний українець, який належить до елітного кола модельєрів світового рівня, повернувся з Італії та мріє відкрити затишне ательє-лабораторію, де буде шити ідеальні італійські костюми ручної роботи. Унікальна та нова послуга у сфері моди не могла обійти стороною журнал «PeopleUA». Про життя за кордоном, навчання та роботу у провідних будинках моди, а також про мистецтво пошиття одягу не машинним способом – розповідає маестро Руслан Лазарев у ексклюзивному інтерв’ю.

Довідка    

Персона: Лазарев Руслан Леонідович

Знак зодіаку: Діва (1 вересня)

Посада: кравець, дизайнер одягу

Життєве кредо: незважаючи на обставини, потрібно рухатися вперед!

Сімейний стан: одружений

У дитинстві мріяв брати участь в автомобільних перегонах

Важлива подія у житті: народження сина

Бізнес для нього будується за правилом: «Все в моїх руках, тому їх не можна опускати!»

Влада для нього –  вся влада від Бога. Це вміння добре володіти собою

Вишукане дійство: відзначення 500-ліття запорозького козацтва на острові Хортиця

Історичне місце: замок Сфорца (Кастелло Сфорцеско, з іт. Castello Sforzesco) в Мілані

Класний фестиваль: «Свято народів» (Festa dei Popoli) в Римі

Незабутній концерт: квартет Tenors BEL'CANTO

Вражаючий музей: Ватиканський

Феєричне шоу: Венеційський карнавал

Отримана відзнака: диплом учасника конкурсу «Золоті ножиці-2014» у Римі

Улюблені фільми: за участі Гаррісона Форда

Музика: Адріано Челентано

Книга: пригодницький жанр

Авто: Skoda

Вид спорту: біг

Вид відпочинку: подорожі

Страва: паста з грибами (pasta con i funghi)

Улюблені напої: кава, червоне вино

Ідеальний дім – це той, в якому панує любов і злагода

Справжній смак життя – це душевна гармонія

PeopleUA: Пригадайте, як ви потрапили в сферу швейної та кравецької справи? З чого розпочинався ваш шлях?

Руслан Лазарев: Колись я не думав, що пов’яжу своє майбутнє із професією дизайнера. Я мріяв стати відомим хореографом. Навчався на хореографічному відділенні Луцького училища культури, танцював у Волинському народному хорі. Проте, коли у мене з'явилася сім’я, я вимушений був змінити рід діяльності. В той буремний час важко було знайти оригінальний одяг і я часто перешивав його, тому активно цікавився модою. Першим повноцінним виробом стала омріяна модна куртка. Результат сподобався, і я вирішив рухатися в цьому напрямку. На початку 90-их шкіряні речі були в тренді. Робити викрійки мене навчив мій тесть. Я постійно слідкував за модою, тому першим в місті почав шити шкіряні плащі. Люди розкуповували шкіряні куртки та пальта, і мій маленький бізнес йшов вгору.

Через деякий час почалася криза і шкіра значно зросла в ціні, клієнти більше не могли купувати шкіряний одяг. В той час люди почали масово виїжджати за кордон на роботу, і я вирішив поїхати і навчитися більшого. Італія – це найкраща школа для кравців, світова столиця моди, і я подумав, що варто оволодіти їхньою майстерністю пошиття одягу. До того моменту я був просто хореографом, який самотужки здобув професію закрійника та шевця. Я переконався, що людина може досягти поставлених цілей, якщо є велике бажання. В моєму випадку я навчався з підручників крою, обраховував по формулах, прислухався до порад. Але коли я поїхав до Італії, то зрозумів, що там зовсім інші технології, і мені довелося повністю перевчатися, аби шити досконало.

В Італії інститут кравців ручної роботи існує майже 600 років. У питанні ручного пошиття італійці перевершили усіх. Технологія, звісно, модернізувалася, це як із тканинами –  шерстяні матерії відомі давно, але зараз вони набагато м’якші і еластичніші, ніж у давнину. Так само із ручним пошиттям – основи залишилися незмінними, удосконалилися технології.

PeopleUA: Ви кардинально змінили своє життя. З якими труднощами зіштовхнулися на чужині? Що було найважчим: мовний бар’єр, пошук роботи, ставлення до чужоземця?

Руслан Лазарев: Переїхавши до Італії у 2002 році, я не знав мови, і спочатку було доволі важко. Але мені пощастило потрапити на роботу в римське ательє до відомого кравця Ґаетано Алоізіо. Окрім розкручених у нас брендів на кшталт «Armani», існують й менш відомі дизайнери, які є професіоналами своєї справи. І ці люди дійсно створюють моду.

Сьогодні Ґаетано Алоізіо мільйонер, який має власний будинок моди у Римі. Можливо, його не знає широкий загал, проте його вироби високо цінують у всьому світі. Його костюми одягають принци і відомі бізнесмени. Варто відзначити, що розкручені бренди вартують 800-1000 євро, ручна робота – від 3000 до 5000 євро.

PeopleUA: Ви належите до елітного кола модельєрів, серед яких ви один українець. Як вдалося потрапити в оточення кращих з кращих?

Руслан Лазарев: В Італії така система: ти приходиш в ательє, повільно навчаєшся і постійно робиш одну й ту ж роботу, відшліфовуючи її ідеально роками. Так можна навчитися робити примірку, правильно прасувати чи кроїти, а я хотів повністю освоїти весь процес створення костюма, тому, поки я жив в Італії, змінив 5 ательє, навчався основ у низці римських Будинків моди. Італійці кажуть тобі, що ти станеш кравцем з великим майбутнім, але не поспішають всього вчити. Я знаю людей, які сидять по 10-15 років на тому самому відрізку роботи. Щоб досягнути вершини професіоналізму, потрібно досконало вивчити усі етапи створення костюма. Я навчився створювати ідеальний одяг. Все має бути, як кажуть італійці, «перфетто».

PeopleUA: Чи є упереджене ставлення італійців до успішних українців?

Руслан Лазарев: Італійці дивляться по-іншому на іноземців, які старанно працюють, відкривають щось своє та досягають успіху. Але вони разом з тим вже настільки звикли до емігрантів, що прийняли їх у всі сфери свого життя. Італійці більше, ніж інші, борються за визнання іноземців, виступають проти расових дискримінацій. Вони дуже делікатно спілкуються і поводяться з іноземцями. Є багато кравців, які відкрили ательє у Римі та Мілані, серед них – індійці, румуни та інші. Досягнення українців – не виняток. Українців поважають тоді, коли вони роблять свою роботу якісно. Наприклад, мене італійці почали рекомендувати, коли я досяг певного рівня професійності.

PeopleUA: В кого з відомих майстрів високої моди Італії Ви переймали досвід та навчалися?

Руслан Лазарев: Для мене, як для модельєра нового покоління з п’ятнадцятирічним досвідом, належати до елітного кола модельєрів велика честь. Цим мистецтвом я зобов'язаний таким відомим майстрам Високої Моди Італії як Gaetano Aloisio, Nicolas Villani, Luigi Gallo, Vittorio Meschino, Armando Rubino, у яких я навчався і працював.

PeopleUA: Що найголовніше у пошитті хендмейд-костюму?

Руслан Лазарев: Головне у ручному пошитті одягу – знання, адже тут важлива кожна ниточка і кожен стібок. Треба враховувати сотні і сотні нюансів, аби отримати ідеальний результат. Без знань не можна навіть правильно попрасувати річ, адже для цього існує особлива техніка і спеціальна праска з причепленими вантажами понад 7 кілограм.

PeopleUA: Легко чи важко у ХХІ столітті зберегти мистецтво ручної праці кравців, яке бере свій початок ще з ХVI століття, адже машина стала замінювати ручну роботу?

Руслан Лазарев: Мистецтво ручної праці кравців було відомо ще в ХVI столітті, коли була заснована Фундація Античного Університету Кравців, метою якого було поширення традицій і культури індивідуального пошиття одягу. Одним з головних завдань кравців цього часу було зберегти і передати це вишукане мистецтво новим поколінням. На мене лягає відповідальність за збереження якості даної технології. Адже ми, майстри, повинні відобразити в модельному виробові не тільки індивідуальні лінії, але і створити новий образ та зробити вкраплення в нього неповторності, аби з рук майстра виходив витвір мистецтва.

Сьогодні центром цього неймовірного мистецтва є Італія, а ательє Високої Моди цієї країни відомі в усьому світі. Їх стилем є класична елегантність, яка в свою чергу грунтується на чіткому підкресленні ліній індивідуальності особистості, що завжди було актуальним і буде йти в ногу з часом.

Унікальність ручної технології полягає в тому, що вона блискуче зуміла зберегти гармонію між античністю і сучасністю. Саме ця рівновага була і буде точкою опори для сучасних майстрів-модельєрів в безперервному вдосконаленні й передачі цього мистецтва новому поколінню.

PeopleUA: Чим різниця hand-made костюм від фабричного?

Руслан Лазарев:Ти заходиш у магазин брендових речей, а їх там ціла партія різних розмірів. Річ, шита на фабриці, виходить з конвеєра – у неї не вкладено душі та сотні годин роботи. А речі ручного пошиття виготовляють руками, тому кожен костюм є унікальний і є єдиним у світі екземпляром. 

Костюм ручної роботи – це річ, яку виготовляють для конкретної людини з урахуванням всіх нюансів. Навіть піджаки для одного клієнта дещо відрізнятимуться між собою, хоча усі сидітимуть ідеально. Ручне пошиття костюма – це ціле таїнство. Кравець, лише побачивши людину, вже бачить, як на ній лежатиме виріб.

Одну з головних ролей у створенні моделей займає об'єднання різних видів натуральних прикладних тканин, які не є клейовими, щоб готовий виріб був легким, добре пропускав повітря. Ці натуральні матеріали дуже високої якості, наприклад, бортова тканина з верблюжої вовни, що використовується для основи піджака, і друга, більш жорстка, з кінського волоса, що надає моделі потрібної форми. Носиться такий виріб значно довше, ніж зазвичай. Закріплена тканина, наприклад, на поясі, не буде утворювати складки при русі, завдяки чому клієнту завжди буде комфортно. Носити такого роду шедеври не менш почесно, ніж створювати їх.

PeopleUA: Скільки часу витрачаєте на пошиття костюма, адже усі процеси виконуєте виключно вручну?

Руслан Лазарев: Для виготовлення костюма ручної роботи мені потрібно від одного до двох тижнів працювати руками: підшивати, вставляти підкладку, робити петлі – а це сотні процесів. Робота над пошиттям костюма потребує великого терпіння: один костюм – це понад 30 тисяч стібків голкою, зроблених вручну. Власне, бували й такі випадки, коли замовнику потрібно зробити річ в короткі терміни, о 9 годині ранку клієнт має бути одягнений в новий дизайнерський костюм для важливої події, і, розуміючи усю відповідальність, я шив вдень та вночі.

PeopleUA: З якими матеріалами працюєте?

Руслан Лазарев: Крім унікальних технологій не менш важливу роль відіграють високоякісні тканини відомих світових виробників, таких як «Scabal», «Ermenegildo Zegna», «Loro Piana», «Dormeuil», «Holland & Sherry», «Carnet». Варто наголосити, що синтетичні тканини шкідливі для здоров'я. Я звик працювати з дорогими тканинами, добре відпрацьованими технологіями моделей. Матеріали я привожу з Італії, використовую в роботі котонові нитки відомої фірми «Тre Stelle» 50-ка 60-ка для внутрішніх робіт, для пунтіно (шов 6 мм від краю) використовуються бездоганні нитки груба «Sitina» та «Cordonetto». Ґудзики «Madre perla» (з натуральних перлин), ґудзики, виточені з рогу, натуральні ґудзики з напиленням, ні в якому разі не пластмасові. В моїх костюмах підшиті не прості підкладки, які навіть під високою температурою праски не плавляться. Навіть, говорячи про шерсть, потрібно розуміти, що є різновиди шерсті. Є шерсть в поєднанні з льоном, і навіть є з мохером. Чим менше грамів важить тканина, тим вона легша. Для пошиття весняно-літнього костюма варто обирати легкі, наприклад 90, а не 200-грамові тканини, тому що в спеку весь день бути в костюмі доволі комфортно лише тоді, коли грамаж тканини низький, а тканина з натуральних волокон. Ці, здавалося б, маленькі складові дають окрасу, комфорт та престиж костюма.

PeopleUA: Ви брали участь у престижному конкурсі «Золоті ножиці», на якому змагаються кращі кравці Італії із багаторічним досвідом. Що для Вас значить участь в цьому конкурсі?

Руслан Лазарев:Академія збирає майстрів ручного пошиття – з кожного регіону вибирають по одному кравцеві. Мені випала велика честь представляти Римський регіон. Не лише для мене, а й для багатьох людей, які займаються цією роботою, це вищий клас.

Кожен кравець отримав модель та завдання пошити для неї костюм, а згодом відбувалося дефіле у Національній академії кравців. Тут роботу оцінюють провідні майстри, які займаються ручним пошиттям, мають власні ательє чи Будинки моди.

Я пам’ятаю усі моменти цієї важливої події для мене: величезний подіум, десятки фотографів, кращі дизайнери Італії та моделі, які дефілюють у костюмах разом із авторами одягу.

PeopleUAВідомо, що у складі журі був Ваш перший вчитель, дизайнер Ґаетано. Чи знали ви до конкурсу, що в складі журі буде людина, яка дала дорогу в трудове життя? Що відчували: підтримку чи страх?

Руслан Лазарев: Я знав, що Ґетано буде присутній у складі журі, тому що така поважна людина повинна бути в Академії як один з вчителів цієї професії. На той час, коли я приїхав в Італію і потрапив до нього на роботу, я навіть не вмів правильно тримати наперсток. В той момент, коли я дуже очікував побачити Гаетано, я побачив багато відомих дизайнерів, які приїхали з Сицилії, Сарденії, хтось навіть прибув з Півночі – і усі ці майстри оцінювали робочий процес створення костюму.

Гаетано бачив мене востаннє, ще коли я у нього підшивав штани, а тут я вже готував цілий костюм. Він був здивований і щиро сказав: «О, Руслане, ти тут! Я тебе вітаю.» Він оцінив мою роботу і додав: «Ого! Ти дуже виріс». Йому було приємно, що я досяг високого рівня і, як зрілий краваць, виставляю свою роботу на такому поважному конкурсі. І мені було дуже приємно почути це від свого вчителя, відомого у Італії дизайнера».

Є різні фешн-події, але на конкурсі «Золоті ножиці»,окрім стилю, показують майстерність роботи.

PeopleUA: Як змінилося Ваше життя після такої важливої події в професійному житті?

Руслан Лазарев: Після конкурсу я переїхав працювати до Мілану, де співпрацював із власником бутика чоловічого одягу Роберто Різотті, який, окрім бренду, запустив лінію костюмів ручного пошиття. У нього була лінія костюмів по 500-600 євро і ручна робота від 2,5 тисячі євро. Спочатку Роберто попросив мене пошити костюм йому – він був здивований, як костюм лежить вже після першої примірки. Він відчув різницю, бо раніше носив фабричні костюми. Коли ж ти робиш костюм для конкретної людини, враховуючи усі особливості, вона відчуває комфорт, це ніби одягаєш другу шкіру.  

PeopleUA: Багато заможних людей в Україні звикли одягатися у брендовий одяг, типу Армані, П’єр Карден... У Італії високо цінують речі, пошиті вручну, а як українці ставляться до хенд-мейд одягу, наскільки наші люди цінують такі індивідуальні речі, як костюми, пошиті власноруч?

Руслан Лазарев: Більшість відомих брендів мають свої фабрики, які шиють хороші моделі під розркученою маркою. Я не їх противник, але для мене, як для кравця, марка не є показником роботи. У брендах працюють кравці, які десь навчалися. Але я впевнений: кожен із них мав би за честь навчатися у Національній академії кравців. Тут навчають технології ручної збірки і пошиття костюмів. Бренди мають знання основ, але далі вони працюють з індустріальним пошиттям, де виграє модельний ряд – якщо він зручний і хороший, то він продається. Багато бізнесменів з України хизуються речами від «Armanі» чи «Guccі», але ті, хто знає, яким може бути костюм, шиють їх на замовлення вручну.

PeopleUA: Ви працювали у столицях світової моди Мілані та Римі. Чому повернулися в Україну? Повернувшись додому, чим будете дивувати лучан? Привідкрийте завісу.

Руслан Лазарев: Я націлений відкрити у Луцьку ательє-лабораторію, де люди зможуть спостерігати за процесом виготовлення костюма. Тут можна буде спілкуватися із людьми, показувати їм матеріали та свої роботи, а також при ательє я хочу організувати майстер-класи для кравців, навчати людей, аби згодом працювати над пошиттям костюмів разом.

PeopleUA: Коли плануєте відкрити унікальне ательє-лабораторію?Яким уявляєте його собі, і чи шукали приміщення для нього?

Руслан Лазарев: Ательє-лабораторія це зовсім новий формат для України. В ній пануватиме дружня, тепла атмосфера. Випити філіжанку ароматної кави клієнт зможе за оригінальним столиком, присівши на зручний диванчик. Тут йому будуть надані зразки матеріалів, аби він розглянув їх, відчув на дотик та обрав тканину, яка йому сподобається. За декілька метрів в ательє-лабораторії буде встановлено довгий кравецький стіл, на якому створюється річ. Замовник зможе споглядати і насолоджуватися процесом роботи. Вся атрибутика мистецтва ручного пошиття відіграє важливу роль. У куточку буде стояти старенька цікава маленька швейна машинка, в приміщенні буде асортимент ґудзиків, ниток, голок, наперстків, а також спеціальна праска, півколо, на якому я виробляю та прасую деталі. Відкриття ательє-лабораторії плануємо восени.

PeopleUA: Чого не вистачає українській моді?

Руслан Лазарев: Я за те, щоб в Україні розвивалася мода, відкривалися ательє, і, хоч дехто у нас каже, що тоді буде конкуренція, але я скажу – Слава Богу, нехай буде. Впевнений, що всім роботи вистачатиме. Навіть у Римі є близько шістдесяти ательє, і у всіх них є свої клієнти, а самі дизайнери часто зустрічаються за філіжанкою кави і спілкуються про модні тенденції.

Мода, мабуть, немає однозначного визначення. Не тільки кравці, дизайнери мають впроваджувати моду, а ще й українські бізнесмени, леді і ті люди, які просто хочуть модно одягнутися, повинні розуміти її. Тандем дизайнери і люди це тандем розвитку стилю. Якщо це буде разом, це і буде мода України. Зараз є дуже багато українських дизайнерів, які презентують стильні речі і в Парижі, і в Мілані. Це теж показує рівень, бо там гідно оцінюють наші роботи. Можливо, в нас в порівнянні із закордоном немає ще такого великого розвитку, бо люди не мають відповідного рівня доходів, менше цікавляться модою, відіграє роль й певна нестабільність у країні, адже тільки в спокої людина може визначити, що саме хоче. В загальному, мода це співзвучність тенденцій  із сегментом людей, які хотіли би замовити щось модне.

PeopleUA: Що Ви особисто запозичили у європейців та хотіли б втілити в роботі на рідній землі? 

Руслан Лазарев: Моя дружина робить ексклюзивні квітки з тканини, що доповнюють костюм. У нас, напевно, таких і немає, принаймні, я не бачив в Україні, а запозичили цей аксесуар у італійців. Людям він дуже подобається.

PeopleUA: Ви вже дійшли до того рівня, коли можете ділитися набутим досвідом та знанням. Чи задумувалися над роботою викладача чи тренера?

Руслан Лазарев:Я часто отримую цікаві пропозиції з різних куточків світу. Нещодавно повернувся із Швеції, там мав нагоду прочитати другу частину курсу з пошиття наполетанського костюма.  

Усе залежить від того, куди запрошують викладати, бо, як би банально не звучало, – на усе не вистачаєчасу, бо дуже багато замовлень. Час – це важливо. Коли працюєш над своєю роботою, маєш деякий час для замовника. Навіть, коли мене запрошують на якісь виставки, згодом я вимушений працювати вночі та дороблювати роботу, бо ж потрібно вчасно віддати костюм. Для себе я взяв би помічника, щоб навчити і забезпечити собі допомогу, а ця людина відповідно мала б хорошу фінансову вигоду і постійну роботу.

PeopleUA: З яких міст у Вас замовляли костюми? І як відбувається процес роботи для замовника з іншого міста?

Руслан Лазарев: Моїми постійними клієнтами стають люди, які дійсно полюбили костюм ручного пошиву, зроблені для них індивідуально та якісно. Із замовниками з Луцька і так само з Києва, Рівного, Львова ми домовляємось про зручний формат роботи. Найчастіше я їду до клієнта, хоча й багато людей до мене приїжджають. Ми зустрічаємось, я знімаю мірки, показую матеріали, роблю примірку і так поступово відбувається процес пошиття костюма. Дякувати Богу, у мене на першій примірці костюм лягає ідеально.

Немає проблеми взяти замовлення із іншого міста. У Києві та Львові великий потенціал, я хотів би представити колекцію костюмів на UkrainianFashionWeek. Речі, які я роблю, – це дещо запозичені з давніх віків, але модернізовані.

Коли я повернувся на Батьківщину, мені зателефонував Роберто Різотті, в якого я працював в Мілані, і сказав, що є замовлення для мене, бо клієнт хоче індивідуальний костюм ручної роботи. Він зняв мірки, вислав розміри, я зробив модель і відшив навіть 7 пар штанів для цього замовника. І відстань навіть між країнами не завадить зробити свою роботу якісно.   

 

PeopleUA: За короткий час, поки Ви в Україні, вже встигли 2 рази представити свої нові колекції костюмів ручної роботи на Lutsk fashion weekend та були помічені разом з Дмитром Харчуком на презентації Красивої вечірки. Чи вважаєте вдалим тандем разом з дизайнером аксесуарів Дмитром Харчуком?

Руслан Лазарев: Ми знайшли порозуміння з дизайнером Дмитро Харчук, я йому розповідаю, які речі виготовляються для представлення колекції, ми домовляємось про пасок, хустинку, взуття, гаманець, сумку під колір одягу. Тандем з Дмитром вважаю вдалим.

Дмитро Харчук – справді високласний спеціаліст, який вміє підібрати шкіру,  знає, як правильно затягнути її і зробити вишукане взуття. Хочеться об’єднати наші зусилля, аби відвідувач міг прийти і одягнутися по усіх світових стандартах тут, нікуди не їдучи.

За кордоном робота, яку я роблю тут, вартує значно дорожче. У цьому немає сумніву, адже у Італії я навчався, спілкувався з клієнтами, працював і досконало знаю цю роботу. Єдина різниця – це ціна, яка за кордоном вища в 5 разів на костюм, пошитий власноруч.

PeopleUA: Побутує думка, що найпочесніше презентувати свої колекції одягу на Milan Fashion Week. Чи представляли свої колекції на італійських тижнях моди?

Руслан Лазарев: Я був присутній на подіях дуже високого рівня, оскільки дуже довго працював з дизайнером Гаетано. Власне я брав участь у показі моди, коли був учасником на конкурсі кравців «Золоті Ножиці». А сюди приходять дуже заможні глядачі, які відшиваються в майстрів ручного пошиття, аби підібрати новий одяг для себе.  

PeopleUA: Жіночі костюми шиєте?

Руслан Лазарев: Інколи шию, це класичний костюм, або може бути і смокінг. Жіночий костюм має обмальовувати силует, підкреслювати жіночу красу.

PeopleUA: Хто з відомих людей одягається у Вас?

Руслан Лазарев: Нещодавно я повернувся в Україну і мав нагоду пошити костюм для ведучого телеканалу «1+1» Олексія Душки. Також у моєму костюмі дефілював по червоній доріжці премії «VIVA! Найкрасивіші 2018» актор Артем Позняк.

Працюючи в італійському будинку моди, я шив для кавалерів орденів, видатних людей, бізнесменів. Я навіть мав честь шити одяг для принца із Саудівської Аравії та відомого американського режисера Мартіна Скорсезе. Я шию костюми персонам високого рівня і хочеться, щоб люди розуміли цінність моєї роботи.

PeopleUA: Сьогодні Ви одягнені в сорочку та брюки. Впевнена, власного крою та пошиття. А наскільки довговічні матеріали?

Руслан Лазарев: Сорочки почав шити нещодавно. Хочу відшивати усі аксесуари. Незабаром буде представлена лінія таких виробів, як сорочка, галстук, метелик, запонки і навіть оригінальні ґудзики. Разом з Дмитром Харчуком хочемо подбати про стиль чоловіка, в якому важливу роль відіграє взуття, і не менш важливу ремінь та портмоне чи сумка. У всіх країнах світу у кравця замовляється усе, навіть білизна, не говорю вже про сорочку.

Ось, для прикладу, штани, які на мені, вже носяться 7 років. Як кажуть, ми не настільки багаті, щоб купувати дешеві речі.

PeopleUA: Скільки коштує костюм від дизайнера Руслана Лазарева? Руслан Лазарев: Вартість залежить від використаних матеріалів та аксесуарів. Ціну формують не лише якість тканини, а й вартість підкладки, ниток, ґудзиків. Середня ціна тисяча євро.

PeopleUA: Як Ви вважаєте, чи зможуть українці дозволити собі придбати дизайнерський костюм ручної роботи?

Руслан Лазарев: Так, можуть дозволити собі ті люди, які розуміють цінність якісним та довговічним речам.

PeopleUA: Чим відрізняється життя дизайнера в Україні та життя дизайнера у Італії?

Руслан Лазарев: То велика різниця. Бо там люди іншого виховання, менталітету. Але я вважаю, що, живучи на цій планеті, людина повинна враховувати всі нюанси, незалежно від того, де вона знаходяться, головне, лишатися людиною. І тут, і там живуть люди, які розуміють чи не розуміють твою роботу, і це є нормально.

PeopleUA: Усім творчим людям потрібна муза. Що Вас надихає?

Руслан Лазарев: Моя муза це моя дружина.

PeopleUA: Як відпочиваєте? Розкажіть про вільний час) 

Руслан Лазарев: Стараємось з дружиною щодня приділити час один для одного,  посидіти в кафе або погуляти в парку. Живучи у Мілані, ми старалися раніше прокинутися, щоб кудись поїхати, походити по місту, аби знайти Міланську Венецію, чи навіть відвідати Швейцарію у вихідні. Насичений кожен день – це дійсно правильно прожитий тобою час, бо не так багато саме вільного часу. Стараємось так наповнити свій день, щоб тиждень здавався роком.

PeopleUA: На fashion- подіях часто бачу Вас з дружиною. Про що подумали, коли вперше побачили її?

Руслан Лазарев: Ми знайомі близько 20 років. Я памятаю, коли вперше побачив її, то вона мені дуже сподобалась. Наші дороги певний час не перепліталися, але чомусь я памятав про неї завжди. І ось наші життєві шляхи зійшлися в одну дорогу, ми зустрілись і просто прогулялися після довгого періоду розлуки. В цей день ми написали у Фейсбук «нарешті», і це слово стало початком наших стосунків.

PeopleUA: Ваш син залишився жити у Італії. Ким він працює і чи хотіли б Ви, аби він пішов по слідах батька? 

Руслан Лазарев: Я дуже хотів би, але примусити продовжувати справу мого життя не можу. Він обрав компютерні технології, налаштування і ремонт систем компютерної техніки.

PeopleUA: Традиційне питання від нашого журналу: в чому Ваш секрет успіху?

Руслан Лазарев: Секрет успіху – це поєднання професійного підходу до роботи, до замовника і вдалий підбір стилю для клієнта. Важливо, аби усі залишились задоволені результатом.

 

тел.: (098) 6250059

lazarev.design@gmail.com

 

www.ruslanlazarev.it

Спілкувалася: Сніжана Романюк.

Опубліковано: "People UA" # 5(45), осінь 2018 р