Світлана Лесик

«Цей бізнес не станок для друкування грошей, тут першу скрипку грає творчість»

Вона чудово знає тонкощі стилю, не боїться творчих експериментів, може будь-який простір зробити модним та вишуканим. Власниця дизайн-студії «Крайня хата» Світлана Лесик справжній професіонал, який може вдихнути життя у будь-які холодні та голі стіни. Нині чарівна та красива жінка, яка з дитинства закохана у мистецтво, автор багатьох унікальних проектів та успішний дизайнер поділиться своїм секретом щастя та визнання в ексклюзивному інтерв’ю.

 

Досьє

Персона: Лесик Світлана Володимирівна

Знак зодіаку: Риби (19 лютого)

Посада: власниця дизайн-студії «Крайня хата»

Освіта: вища художня

В дитинстві мріяла стати: художником

Життєве кредо: щаслива від перебування у часі й просторі

Заклад відпочинку: відпочиваю лише на природі

Вид спорту: плавання

Фільм: фільми Еміра Кустуриці

Музика: класичний рок

Страва: морепродукти, свіжі фрукти, овочі

Напій: травяний чай

Авто: «Nissan»

Улюблені автори книг: АртурШопенгауер, Франц Кафка

Парфуми: «Nude»

Стиль одягу: зручний із елементами фольклору

Квіти: фелінопсис (орхідеї), кліматіс

Колір: всі відтінки зеленого

Гроші – це не ціль, а інструмент

Справжній смак життя – гарний та світлий момент, який трапляється як і тоді коли милуєшся прекрасним, так і коли спілкуєшся зі спорідненою душею.

 

Лише Насолода: Коли Ви вирішили зайнятись дизайном і що Вас до цього підштовхнуло?

Світлана Лесик: Ще в дитинстві, сама того не розуміючи, створювала маленькі макети, проектувала іграшкові інтер’єри для ляльок. Потім почала здобувати відповідну освіту – спочатку художня школа, потім училище та інститут у Львові. Після закінчення навчання майже одразу розпочала підприємницьку діяльність. Це були 90-ті роки. Я зрозуміла, що саме у цьому напрямку зможу розвиватись. Якщо в радянські часи зміна інтер’єру обмежувалась лише пересуванням меблів, то в наш час у людей зявилась зацікавленість гарно облаштувати своє гніздечко. Замовлення посипались різні – і приватне житло, і офісні приміщення фінансових структур які на той час напрацьовували свій корпоративний стиль.

ЛН: Як з’явилась дизайн-студія «Крайня хата» і чим вона займається? Взагалі, звідки така цікава назва?

СЛ: Мені хотілося щось українського у назві. «Крайня хата» здалася найбільш вдалою ідеєю. Спочатку так була названа галерея, а потім з’явилась дизайн-студія. Але «Крайня хата» це вже бренд, займаємось ми усім, що стосується краси перебування людини у просторі – інтер’єр, екстер’єр, ландшафт.

ЛН: Переваги «Крайньої хати» над іншими компаніями?

СЛ: Кожен мій кінцевий проект – це функціональний і гармонійний світ, який відповідає потребам і бажанням людей, що в ньому живуть. Створюючи дизайн-проект на папері, я знаю, як його реалізувати. В мене все виходить дуже органічно. Одночасно можу вирішувати питання і творчого, і технічного характеру. Я люблю все робити досконало і замовники про це знають, тому й рекомендують саме мою студію.

ЛН: Розкажіть як Ви розвинулись у своїй роботі та яка різниця між Вашими першими проектами, та тими, що Ви створюєте на сьогоднішній день?

СЛ: Можливо спочатку я була стриманішою, а зараз зявилась більша впевненість. Я просто живу своєю роботою, мені подобається як виникає сама ідея. Вона може народитись у будь-який момент, тож доводиться нерідко одразу записувати свою думку на якихось папірцях. Як у музиканта народжується пісня, так і у мене нові думки щодо проектів.

ЛН: Який проект приніс Вам найбільше задоволення?

СЛ: Для мене не існує поверхневих завдань. Я всю роботу сприймаю близько до серця, підходжу з душею. Момент, коли я створюю об’єкт – це як народження витвору мистецтва. Мені подобаються завдання, що кидають виклик. Тут питання стоїть не в тому, щоб заробити чим побільше грошей, а підійти до проблеми професійно. Моїклієнти це люди, які довіряють моїй роботі. І в свою чергу, я гарантую їм якісний результат. Я прагну пройнятись настроєм клієнта, його ідеєю, його бажаннями створити такий інтер'єр, в якому йому було б завжди комфортно і жити, і працювати, щоб зрештою створити продукт саме для нього, для його характеру. Це ніби костюм за розміром. В цьому й проявляється професіоналізм, щоб це все поєднати.

ЛН: Подейкують, що дизайн інтер’єрів невигідний бізнес. Яка Ваша точка зору на цю позицію?

СЛ: Безперечно, мільйонером я не стану. Цей бізнес не станок для друкування грошей, тут першу скрипку грає творчість. Це помірковано прибуткова справа. Мені вистачає і на моє життя, і на благодійність. Але хотілось би більше коштів, аби допомагати людям більш глобально та суттєво, а не просто у дрібницях.

ЛН: Звідки Ви берете ідеї для творчості та яким стилям надаєте перевагу?

СЛ: Для мене немає значення, в якому стилі працювати. Я це роблю з легкістю. Існують певні закони побудови будь-якого простору. В першу чергу є композиція, потім масштаб. З цього складається і стиль, і інтер'єр, і все що завгодно. Мій головний стиль – це професіоналізм. Дуже розвивають, та вносять свіжий вітерець у мої роботи подорожі. Під час мандрівок я багато помічаю, охоплюю і оком, і душею, те що мене оточує, весь час спостерігаю.

ЛН: Чи відрізняється дизайн створений жінкою від чоловічого?

СЛ: Немає розмежування на чоловічий та жіночий. Існує бутафорія, а існує справжній дизайн. Багато, так званих, дизайнерів з’являються після курсів, які тривають кілька місяців. Я їх називаю візажистами. Тому що підвісити бантик, вчепити пір’ячко – це складно назвати дизайном. Це декорування, все, що завгодно, але не дизайн.

ЛН: Повертаючись безпосередньо до діяльності Вашої дизайн-студії не можу не задати питання про подальші плани розвитку.

СЛ: Я мрію розширити студію. Долучити ще більше професіоналів, але зараз в країні незрозуміла економічна ситуація. Багато людей перебувають в анабіозі. Тому доведеться із цим ще зачекати.

ЛН: В чому Ваш секрет успіху?

СЛ: Я закохана у творчість, щаслива у професії і вільна у думках. Від цього майже весь час перебуваю у хорошому настрої. І в результаті моя діяльність направлена в правильне русло.

 

Спілкувалася: Вікторія Ніколайчук

Дизайн студія «Крайня Хата»  тел.:(050) 6655306, (067) 6712549

 

Опубліковано «Лише Насолода» № 1(17) березень-квітень 2012р.