Почуття гумору рятує у будь-якій ситуації. Робити все  легко і на позитиві - означає брати від життя тільки найкраще. Приємні моменти, кумедні історії та деякі таємниці розповість тобі у ексклюзивному інтерв’ю  відомий співак, веселий і непередбачуваний соліст гурту «ТІК» Віктор Бронюк.

Лише Насолода: Розкажіть Ваш улюблений анекдот

Віктор Бронюк: Це такий, який розказаний доречно в потрібному місці у потрібний час. А взагалі життя – достатньо анекдотична штука. Головне, щоб гумор не був чорним. Або нехай все темне залишається тільки у гуморі.

ЛН: Гумор, який Вас врятував у скрутний момент...

ВБ: Філософське запитання. Нас взагалі рятує тільки гумор. Як можна без нього у гастрольному житті? А у повсякденні? Треба посміхатися! І згадувати слова Барона Мюхгаузена про те, що всі погані речі трапляються із серйозними обличчями.

ЛН: Веселий випадок, за який Вам хоч трішки соромно?

ВБ: Останнім часом Національна експертна комісія з питань захисту суспільної моралі хоче, щоб нам було соромно за наші кліпи, пісні та навіть зовнішній вигляд. То вона забороняє транслювати відеоролик «Свєта», то мій стиль одягу не відповідає нормам уявлення про пересічного українця.

ЛН: Як Ви піднімаєте настрій собі та оточуючим, окрім того, що співаєте?ВБ: А ми його не опускаємоJ. Завжди посміхаємося.

ЛН: Який найсмішніший подарунок Ви отримували?

ВБ: Моя подруга Ліля Лилик подарувала мені роги на весілля. Самі по собі вже символічний подарунок, але вони були з великою історією. Їх привезли із якогось прусського замку як трофей після перемоги над німецько-фашистськими загарбниками.

ЛН: А який робили?

ВБ: Ну я їх постійно роблюJ. Але головне, щоб подарунки були не тільки смішними, а й практичними. Коли ще були студентами і жили в гуртожитку, грошей у нас було небагато, так ми «скидалися» всі гуртом, йшли  на ринок і купували цілу купу корисних речей в перших рядах. Ну, наприклад, іменинник міг в одному пакеті знайти карти, шкарпетки, кип’ятильник, кубики, ганчірки, насіння соняшника, якусь банку, лампочку і так далі...

ЛН: Якому стилю одягу надаєте перевагу?

ВБ: Емо-готично-спортивно-патріотичному.

ЛН: Яке кумедне слово чи вираз часто використовуєте у повсякденному мовленні?

ВБ: Ми матюкаємося, але нам кажуть, що то не смішні слова.

ЛН: Про захоплення Віктора Бронюка мріє довідатися кожен фанат. Відкрийте  таємниці…

ВБ: Зараз будую ферму з виведення племінних Єтті. Схрещуємо курей бройлерів та морозовитривалих свиней і ставимо на промислове виробництво сніжних людей, бо людям треба бараболю копати. То хай копають...

ЛН: У якому виді транспорту Ви б погодилися по приколу прокататися: (метро, трактор, сігвей, ваш варіант)?

ВБ: За кермом? Якщо так, то мрію водити  фунікулер.

ЛН: Що Вас в людях найбільше дратує?

ВБ: Пофігізм.

ЛН: А яку рису характеру Ви цінуєте?

ВБ: Щирість.

ЛН: Слухачі бувають різні... У деяких виникає таке питання, цитую: “Цікаво, що курить ТІК, коли доносять до широкого загалу новий хіт?”

ВБ: Палимо підшивки газети «Радянська освіта» за  85-89 роки минулого століття.

ЛН: Чи існує заряд позитивної енергії гурту ТІК? Звідки він взявся?

ВБ: А ви як думаєте? З вінницької металобази, на якій ми проводимо репетиції.

ЛН: Які враження від спільної роботи з тимчасовою солісткою гурту Марією в проекті “Народна Зірка”? Як проходили ваші репетиції? Марійка вже стала частиною Вашого колективу?

ВБ: Найпозитивніші. Вона - сильна жінка. Репетиції проходили, проходили і проходили... Наш тромбоніст Шамрай дуже хотів, щоб Марійка стала його половинкою, але доля, гастрольне життя та майбутній мезальянс  розлучили їх.

ЛН: Як Вам вдалося вистояти у двобої з Ольгою Сумською на фотозйомці МОА: Fashion Calendar 2010? Баян залишився цілим? 

ВБ: Тільки баян цілим і залишився. Ми потрощили всі інструменти у фотостудії.

ЛН: Чи приваблює Вас модельний бізнес?

ВБ: Ні. Тільки авіамодельний.

ЛН: Ви погодилися б сфотографуватися в стилі ню?

ВБ: Голим? Так і кажітьJ. Зараз продюсер нас фотографує у такому вигляді на гральні картиJ. Але то таємниця, нікому не кажіть, бо конкуренція страшна.

ЛН: Як Вас називають близькі люди?

ВБ: Хто позванію, а  хто по імені та по батькові.

ЛН: Сім’я –  це…

ВБ: «Ячейка общества»!!! Соромно не знати.

ЛН: Нещодавно Ви стали батьком, малеча вже співає, чи поки розмовляє? Яке перше слово виконує майбутня зірка?

ВБ: Все потрохи… Перше  слово «Е», правда ніхто не знає, що воно означає!

ЛН: Що відчуваєте, коли тримаєте та бачите своє немовля?

ВБ: Я відчуваю, що я тримаю та бачу своє немовля…

ЛН: Як думаєте, ким стане колись Ваша доня?

ВБ: Однозначно, що Людиною!!!

ЛН: Побажання читачам журналу “Лише Насолода”

ВБ: Назва говорить сама за себе. «Лише Насолода» - для всіх і на все життя!)))

Спілкувалася: Юлія Гошко. Опубліковано “Лише Насолода» № 5, зима 2010