Володимир Павлік

«Спілкування – найбільше багатство» 

або

«Я створюю спогади»

 Відверте спілкування з керівником міжнародного проекту культурно-професійних обмінів Володимиром Павліком відкриває кордони. Завдяки його великому внеску в дипломатичне життя, тисячі професіоналів змогли побачити світ під різними кутами зору (не лише з вікна екскурсійного автобуса) . Сьогодні читачі нашого журналу дізнаються більше про його життя та діяльність.

Досьє

Персона: Павлік Володимир Йосипович

Посада: керівник міжнародного проекту культурно-професійних обмінів, член Спілки журналістів України, народний засідатель, уповноважений представник Європейського центру правової співпраці (Страсбург) в Україні та Польщі.

Знак зодіаку: Водолій (21 січня)

Життєве кредо: Творiть спогади. Iгноруйте сiрiсть. Перемагайте нудьгу. Не допускайте самотностi. Насолоджуйтесь природою. Вiдчуйте свою значимiсть. Цiнуйте спiлкування. Вчiться виживати. Дiйте результативно. Не переймайтесь дурницями. Змiцнюйте своє тiло. Зменшуйте шанси захворiти. Виглядайте краще. Насолоджуйтесь природою. Зустрiчайтесь з друзями. Прагнiть рiзноманiтностi. Будьте толерантні до розмаїття культур. Змiцнюйте сiм'ю. Інвестуйте в дітей. Запобiгайте стресу. Будьте щасливiшими. Не втрачайте надiю. Виховуйте почуття власної гiдностi. Пiдкори свою вершину. Будь собою!

Мета на майбутнє: бути потрібним ще, як мінімум, 48 років, а згодом - писати книги спогадів.

Сімейний стан: вільний чоловік. Маю доньку і сина.

В дитинстві мріяв стати: організатором виставок наших досягнень "за бугром"

Важлива подія: перша поїздка за кордон – у Югославію

Вишукане дійство: «Фестиваль музики» у Чорногорії

Історичне місце: Замок Любарта, Будинок архітектора Миколи Голованя, "Корона Вітовта".

Незабутній захід: концерт класичної музики у Відні

Вражаючий музей: «Victoria and Albert Museum» у Лондоні

Феєричне шоу: шестигодинне музичне дійство світових хітів у Швеції. Живий звук, вісім виконавців, які чотири рази міняли образи і час від часу підходили до гостей у якості офіціантів. І це був шок, коли Елвіс Преслі чи Мадонна обслуговували нас. 

Отримана нагорода: нагрудний знак Держкомприроди «Відмінник охорони природи України» та нагрудний знак Всесоюзної ради професійних спілок «За заслуги в розвитку туризму та екскурсій». Номінант міжнародної премії Фулбрайта за міжнародне взаєморозуміння. Грамота Ради суддів України. «Дипломат року» в рамках Премії «Люди року-2015. Волинь»

Улюблений фільм: «Комітет 19-ти»

Вид спорту: «Пощастило побувати на двох чемпіонатах світу, на одному з яких, у Греції, Анна Безсонова виграла в Аліни Кабаєвої, ставши абсолютною чемпіонкою. До речі, батько Анни – футболіст, кращий нападаючий Чемпіонату світу серед юніорів. Якось він прийшов на виступ своєї доньки у Києві без квитка і охорона його не пропустила. Ось тоді я з ним і познайомився. Як ви гадаєте, який вид спорту мені подобається?»

Цікавий факт: був ведучим дискотеки

Вид відпочинку: рекреація – все те, що приносить задоволення та користь

Кухня: французька

Справжній смак життя – це різноманіття.

 

Лише Насолода: Ще на початку 80-х років ви організовували «походи вихідного дня». Згодом подорож до Словаччини стала початком унікального проекту професійно-культурних обмінів. Які країни, в його рамках, відвідали українці?

Володимир Павлік: За 11 років понад три тисячі фахівців з усієї України відвідали 18 країн на двох континентах, зокрема, Францію, Італію, Люксембург, Голландію, Німеччину, Австрію, Данію, Швецію, Литву, Словаччину, Чехію, Угорщину, США.

На фото: Страсбург. Навчання на семінарі в раді Європи. 

Н: Які враження наших фахівців від обміну досвідом з європейськими колегами?

ВП: Учасники поїздок зауважують, що зарубіжний стиль роботи, звичаї, ставлення, спілкування дуже відрізняються від наших. Європейські чиновники відкриті до людей, скромніші та толерантніші. У Римі зустрічалися в тамтешньому трибуналі, президії суду Риму, з їхньою знаменитою суддею. Коли вийшли з приміщення, побачили, як пані суддя сіла на велосипед і поїхала, ще й помахала нам рукою. Реакцію на це наших юристів я назвав «хвилиною мовчання».

Щось подібне трапилося і в Данії. Але наші ще більше здивувалися, коли довідалися, що президент Верховного суду цієї країни і головний прокурор мають одну службову машину на двох. Це при тому, що Данію вважають однією з найбагатших країн у світі.

На фото: зустріч у кабінеті судді з суддею федерального суду претензій США Богданом Футеєм, котрий допомагав писати конституцію України.

ЛН: Як культурно-професійні обміни впливають на успіхи наших спеціалістів?

ВП: Плідне спілкування українських фахівців із зарубіжними колегами на професійні теми не лише сприяє обміну досвідом, накопиченню вражень та корисних контактів, а й змушує переглянути власні підходи і пріоритети у своїй роботі. Учасники проекту визнають, що цей досвід позитивно впливає на їхню подальшу кар’єру.

Зокрема, досвідчених українських ветеринарів дуже вразили австрійські клініки для тварин. Там роблять операції усім: від жучка – до корови. У клітках створені дуже сприятливі умови для тварин, і наші ветеринари жартували, що й самі готові в них жити.

На фото: нiчна екскурсія Стокгольмом

ЛН: Якими результатами, як керівник проекту, пишаєтеся найбільше?

ВП: Адвокат із Хмельницького після поїздки в Угорщину і спілкування з президентом адвокатури цієї країни став підтримувати зв'язки з тамтешніми колегами. Після переїзду до Києва, з одним із них організував спільну українсько-угорську юридичну фірму.

Після поїздки до Франції і відвідин тамтешньої Державної ради, яка є одночасно Вищим адміністративним судом, у нас з'явилися пропозиції юристів про внесення відповідних змін до законодавства, що сприяли б контролю за дотриманням законності в Україні.

У Швеції казали, що зацікавилися Україною і налагодять зв'язки з нашими юристами…

На фото: Монако. Полісмени беруть автограф у Володимира Павліка.

ЛН: Чи може будь-хто взяти участь у культурно-професійних обмінах?

ВП: Не зовсім, бо учасники мають бути певного професійного рівня. Варто зауважити, що чим він у людини вищий, тим більше вона прагне вдосконалення. Навчаються, зазвичай, працівники серйозних інстанцій. І чим вища інстанція, тим більше спеціаліст вчиться. Бо той, що «знизу», думає: «Там, згори, за мене вирішать», а той, що «згори», вже розуміє, що йому потрібні знання, адже до нього йдуть за порадою і саме йому потрібно вирішувати важливі питання.

Тому високопосадовець їде у Лондон навчатися власним коштом. Ви ж розумієте, хто потрапляє до делегацій за державні гроші?.. А йому важливо розібратися, як вирішити проблемні питання, який підхід у роботі використовують іноземні колеги, як працює Європа… Людина має відчути себе в цій системі координат. Таким чином, накопичується критична маса людей, яка розуміє, що ми щось десь не так робимо. От саме тоді українські спеціалісти готові до позитивних змін, а наші культурно-професійні обміни дають відповіді на їхні питання. Я радію, що можу допомогти людям, і це моє покликання!

Фото на згадку з президентом Європейського суду прав людини. 

ЛН: Хто з волинських фахівців долучився до вашого проекту?

ВП: Фахового вдосконалення прагнуть наші професіонали усіх сфер: лікарі, архітектори, юристи, фармацевти, ветеринари та інші. Підтримують проект авторитетні люди, такі як: голова Апеляційного суду у Волинській області Петро Філюк, член Вищої ради юстиції України Сергій Сафулько,  нотаріус Тетяна Ариванюк та інші поважні постаті.

На фото: У рамках проекту з Сергієм Сафулько відвідали Конгрес США.  

ЛН: Що отримують наші фахівці в рамках культурно-професійних обмінів?

ВП: Дуже просте слово поїздка. Ми ж не просто доставляємо людей до місця призначення, а організовуємо фахові зустрічі, обмін знаннями та досвідом, екскурсії. Це не просто подорожі, - це Actions, події: інтеграційний, культурологічний, професійний процес. Суть проекту – поєднати культурне і професійне життя.

Програми професійних обмінів є сертифіковані та максимально орієнтовані на отримання ексклюзивної практичної інформації.

Знаєте, що таке державна програма? Це коли в організації працює двісті п’ятдесят людей, а на підвищення кваліфікації за державні кошти поїдуть лише двоє. У нашому ж проекті люди за свої кошти отримують високий рівень знань, а також – досвід, нові знайомства й перспективи. Вони розкривають свій потенціал. У них з’являється можливість побути в офіційних делегаціях.

Хтось – архітектор, а інший вже керує студією. Незалежно від статусу, всіх цих людей об’єднує бажання пізнавати. Якщо ці професіонали «випили» «глечик знань», то хоча б «чарочкою» «пригостять» інших.

Такі зустрічі допомагають реалізувати стратегічні плани. Одна з учасниць проекту під час поїздки була адвокатом, а тепер вона – голова фінансового комітету при Раді адвокатів України. Це ж про щось говорить?  

На фото: Книга в подарунок з рук Президента Верховного суду Італії 

ЛН: Хто фінансує ваш проект?

ВП: Проект «народної дипломатії» діє на самофінансуванні, жодними грантами не послуговується, і став класичним зразком самоорганізації і показником зрілості громадянського суспільства.

ЛН: Скільки коштує така взаємокорисна поїздка?

ВП: Якби була ціна, то вона була б дуже високою. Такі поїздки - безцінні. Просто людина вкладає в свій розвиток, і ми це називаємо «витратами на себе». Витрати залежать від тривалості програми. Є, зокрема, коротка, коли делегація, ознайомившись із видатними місцями, відвідує парламент, або певну фірму. Витрати можуть бути 300 у.о. А є семінари на п’ять днів у Страсбурзі, вартістю 820 у.о., до програми яких входить серія ексклюзивних тренінгів. Є поїздка на 10 днів за 650 у.о., яка передбачає як навчання, так і відвідування визначних місць Парижа, Женеви, Нюрнберга…

Витратна частина залежить від умов проживання, наявності транспортного засобу, тривалості навчання та запрошених лекторів. Не менш важливою є дипломатична складова: організовуємо зустрічі з колегами, згідно певної професії. Зокрема, делегація українських фармацевтів відвідала лабораторію з перевірки якості медикаментів та Міністерство охорони здоров’я Угорщини. Наші виробники ліків отримали можливість перевірити вітчизняний препарат у міжнародній лабораторії і дізнатися про перспективи його збуту на ринку. Якою за специфікою не була б поїздка, знаходжу потрібних іноземних фахівців і цікаві місця.

Мільйони людей щорічно відвідують дворик Джульєти у місті Верона (Італія) і вірять в любов. І правильно. Є повір'я: ви вже здогадалися за яку частину тіла потрібно потримати пам'ятник аби стати щасливою людиною?  

ЛН: Як реагують фахівці з усієї України на те, що головне представництво культурно-професійного проекту знаходиться у Луцьку?

ВП: Є люди, які запитують, чому воно – не в Києві. Проте, я даю чітко зрозуміти, що немає різниці, де проживає організатор культурно-професійних обмінів, головне – якість наданої послуги.

На фото: Брюсель. Зустріч з українським ведучим програми "Феєрія Мандрів" - Ігорем Захарченко.  

ЛН: Чи поєднують учасники проекту приємне з корисним? 

ВП: Обов’язковою частиною програми перебування у певній країні є відвідини визначних місць, мальовничих локацій, пізнання традицій та культури. Українцям варто поспостерігати не лише за щоденною професійною рутиною, а й за дозвіллям своїх колег поза стінами установ, занурившись у атмосферу європейського життя, спілкуючись у неформальній обстановці.

ЛН: Ви – організатор, а чи залишається час на особисте?

ВП: Я тішуся, коли все виходить за планом, і… мрію про «час на себе».

На фото: Чорногорія. Найзатишніше місце в середині старовинної фортеці у м. Будва. 

На фото: хвилини "дитячої" радості 

ЛН: «Чужому научайтесь, свого не цурайтеся»… Чого навчила вас співпраця з іноземними партнерами?

ВП: Дотримуватися принципів: «пообіцяв – зробив», «домовилися - виконали».

Я пізнав 23 країни, з них 18 країн - у рамках проекту. Друзі кажуть: «Ну, ти зі своїми європейськими «замашками»…». А я, насамперед, збагачуюся спогадами, і провокую інших на таке ж збагачення. 

На фото: так нас зустрічають у Європі. "Але не усіх"

 ЛН: Як ставляться до українців за кордоном?

ВП: Якщо я приїхав з позитивом, то й до мене ставляться аналогічно. Я знаю їхні правила і дотримуюся їх. Хоча у кожній країні вони – різні. Але загальнолюдські правила – скрізь однакові, головне з яких: «Не роби зла нікому». Скільки років їзджу, і ні разу не відчув, що хтось до мене погано ставиться.

Європейці – гостинні. Був випадок, коли заступник Президента Верховного суду Австрії запросив нашу делегацію на обід, дізнавшись, що ми – українці, які приїхали за власні кошти навчатися. Заради неформального спілкування з нами, він відтермінував екзамен суддів, бо був там у комісії. Ми у кафе Верховного суду, де через скляний дах як на долоні видно Відень за обідом спілкувались з поважними людьми. Такі моменти надихають.

А ще приємніше, коли у Великобританії до мене підходить керівник солідної фірми і каже: «У вас на бейджі зазначено, що ви – керівник проекту культурно-професійних обмінів. А, може, давайте ми до вас з’їздимо?». Такі ситуації приємно вражають, і я готуюся...

ЛН: Якою партнерською співпрацею пишаєтеся найбільше?

ВП: Спільною роботою у Страсбурзі з Європейським центром правової співпраці.

На фото: Берлін. Хлопці не просять, вони заробляють. 

ЛН: Хто сприяє в реалізації міжнародного проекту культурно-професійних обмінів?

ВП: Інколи допомагають наші дипломати, які вболівають за створення іміджу України за кордоном. Саме таку дієву допомогу надавали Надзвичайний і Повноважний Посол в Австрії Євген Чорнобривко, посол України у Швейцарії Ігор Дір, Генеральний консул України в Чикаго Василь Козаченко, який згодом став послом України у Нідерландах і продовжував співпрацю з проектом. Добрим словом згадаю сприяння у професійному обміні Бориса Клімчука, за часів його каденції на посаді Надзвичайного і Повноважного Посла у Республіці Литва.

ЛН: Ви так багато подорожуєте… Чи хотіли б переїхати жити закордон?

ВП: Я був у багатьох хороших країнах, але про життя там думки не виникало. Мене повністю влаштовує наше місто. Поки я маю можливість їздити, то буду робити все, аби жити тут, працювати, організовувати щось цікаве. Але якщо нас будуть у цьому обмежувати, я змушений буду подумати про еміграцію.

На фото: Рим. "Маршрутка" від Пантеона до Колізея

ЛН: Задумувалися піти в політику?

ВП: Свого часу Володимир Висоцький відповів на питання: «Чи хочете ви бути знаменитим?» - «Хочу і буду», відповім в тому ж стилі: «Не хочу і не буду».

На фото: Стокгольм. Галерея диктаторів усіх часів.  

ЛН: Як ви стали членом Спілки журналістів України?

ВП: У моєму творчому доробку – сто матеріалів. Я є автором двох книг: «Покличте нас у турпохід», «Рекреація. Модель активного відпочинку», які спілка журналістів не оминула увагою.

ЛН: Цьогоріч ви отримали перемогу в номінації «Дипломат року» в рамках Премії «Люди року-2015. Волинь». Як Ви відреагували на відзначення вашого вкладу заочно?

ВП: По натурі я – «дворняжка» (але дворняжка, яка схожа на вовка, бо вовк ніколи не виляє хвостом). Ви бачили, як вона гордо бігає?!? Вона знає все і не «під ким» не ходить, нюхом відчуває ставлення до себе і адекватно реагує.

Тому я не переймаюся ніяким пафосом, бо знаю, що я роботу зробив і до мене звернуться ще. Саме в ці дні з групою юристів був у Лондоні у відрядженні. Приємно було прочитати цю новину ввечері. Приїхав до рідного міста і написав друзям у Фейсбуці, що всіх пригощу кавою з чимось іще…(сміється – авт.). Тому, друзі, до зустрічі.

На фото: Страсбург (Францiя) на майдані у Старому мiстi зустрiлися двi "дворняжки"...:) Долматинець - справа...)))

 

Спілкувалася: Сніжана Романюк. Фото: Катерина Гуліна. Опубліковано "Лише Насолода" № 1(35), зима 2016

Міжнародний проект культурно-професійних обмінів

тел.: (050) 6722452, e-mail: pavko55@mail.ru