Юрій Шишута

«Хибно думати, що в адвокатурі працюють «бездушні  ділки»

Міцне рукостискання при першій зустрічі з адвокатом Юрієм Шишутою справило враження надійної та впевненої у собі людини. Він – професіонал своєї справи, його за правом вважають мудрим радником навіть у, здавалося б, безвихідних ситуаціях. Мої очікування від спілкування із цим ставним та справедливим чоловіком здійснилися, а результат цікавої розмови про юридичну кар’єру та чинне законодавство нехай вражає вас своєю відвертістю. 

Досьє

Персона:Шишута Юрій Васильович

Професія: адвокат

Знак зодіаку: Cтрілець(7 грудня)

Сімейний стан: одружений

Освіта: вища юридична

У дитинстві мріяв стати: військовим

Найкращий відпочинок на природі

Види спорту: легка атлетика, бокс, велоспорт

Жанри фільмів: наукові, історичні фільми, судові трилери

Музика: не слухаю поп, блатний шансон.

Страви: рибні

Напій: чиста вода

Авто: японські

Стиль одягу: класичний

Колір: синій

Гроші – це еквівалент матеріальних цінностей

Справжній смак життя  це гармонія в роботі та сім’ї

Лише Насолода: Скільки років Ви працюєте на адвокатській ниві? В якому із напрямків Ви професіонал?

Юрій Шишута: За моїми плечима п’ятнадцятирічний досвід роботи в адвокатурі, з яких 8 – це стажування і робота в одній із провідних адвокатських компаній. Тривалий час практичну роботу поєднував із науково-викладацькою на юридичному факультеті «Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки», де в свій час закінчив аспірантуру. До кола професійних інтересів належать, передусім,суперечки з органами державної влади, суперечки між суб’єктами господарювання, захист прав людини.

ЛН: Сьогодні модно займатися своїм особистісним ростом. Як Ви розвиваєтеся та підвищуєте юридичну кваліфікацію?

ЮШ: Я учасник численних семінарів та конференцій із проблем тлумачення та застосування чинного законодавства. Публікую авторські наукові та практичні статті у провідних фахових виданнях України та за кордоном. У 2001-2002 роках стажувався у рамках міжнародної програми тлумачення і застосування Європейської Конвенції із прав людини та практики Європейського Суду з прав людини (м. Страсбург), організованої міністерством закордонних справ Великої Британії, Спілкою адвокатів України та впливовою міжнародною організацією «INTERRIGHTS». Після стажування успішно веду власну практику в цій галузі.

ЛН: Давайте підрахуємо, скільки справ,які Ви вели, закінчилися перемогою?

ЮШ: БагатоJ, скільки точно не знаю, бо ніколи їх не рахував. Відверто кажучи, були і програні справи, які я намагаюсь проаналізувати. Лише так здобувається дорогоцінний досвід. Взагалі, поняття «поразка» чи «програна справа» дуже умовні. Скажімо, ти програєш суд першої інстанції. Довіритель незадоволений! Під загрозою твоя репутація! Однак, суд апеляційної інстанції по цій же справі скасовує рішення суду першої інстанції, то хіба це поразка? Довіритель на сьомому небі від щастя! Ти собою пишаєшся! Але далі може бути ще цікавіше – суд вищої інстанції скасовує попередні рішення і відправляє справу на новий судовий розгляд! Такий процес може тривати роками! Питання – де тут поразка, а де виграш? Вважати справу програною можна лише тоді, коли рішення суду остаточне і оскарженню не підлягає. Хоча й тут не все так просто, адже існують різні процесуальні механізми перегляду остаточних судових рішень, є також Європейський суд із прав людини та інші міжнародні судові інстанції.

ЛН: Ваша «гучна справа»?

ЮШ: Одна із найгучніших виграних справ, яку хочеться відзначити, – це так звана справа відомого луцького адвоката Антонюка. Хто про неї не знає, нагадаю. Адвокат Антонюк був обвинувачений прокуратурою за абсолютно надуманими мотивами у перешкоджанні правосуддю у встановленні істини в одній справі, у якій він надавав правову допомогу обвинуваченому у вчиненні тяжкого злочину. Я був у числі чотирьох адвокатів з боку захисту(на лаві підсудних, крім адвоката Антонюка, було ще двоє осіб, у тому числі один його колишній клієнт). З боку прокуратури була створена ціла група з підтримання державного обвинувачення. Усі підсудні були виправдані за усіма статтями обвинувачення судами усіх інстанцій. Волинські та загальноукраїнські ЗМІ широко висвітлювали цю справу. Акцентую увагу саме на ній через два аспекти. По-перше, сам факт, що мій колега, який здійснював повноцінний та ефективний захист свого довірителя, опинився на лаві підсудних, підкреслює, що українська каральна система, при бажанні, може підімяти під себе не лише пересічного обивателя, а й зазіхає на представників професії, зобов’язаних захищати цього обивателя. Адже, якщо ще й адвокатів, за словами одного з учасників цього процесу, «поставити в стійло», зробити їх ручними, керованими, тоді зовсім зникне змагальність судового процесу і рівноправність його сторін. Іншими словами, особу, яка потрапила в поле зору силових структур, не буде кому захищати, а її доля буде зосереджена в руках представників обвинувачення. По-друге, виправдальний вирок у цій справі вселяє надію, що з системою можна боротись, що українські суди на своєму місці, що незалежність суду – це не просто декларація, а, хочеться вірити, - наша правова реальність…

ЛН: Чи правда, що усі суди куплені?

ЮШ: Проблема корупції – це не проблема одного державного органу чи цілої системи, це наша суспільна глобальна проблема. В існуванні хабарництва винен не конкретний чиновник, а кожен член нашого суспільства. Ми звикли самі комусь щось нести, чимось дякувати, когось мотивувати. Чи то в дитсадочку, щоби влаштувати своє любе чадо, чи посереднику за «крутий» державний номерний знак на власній автівці, чи чиновнику за дзвінок до іншого чиновника… У той же час випадки відвертого цинічного вимагання хабаря повинні блискавично присікатись, і про них необхідно повідомляти до відповідних органів.

ЛН: У яких випадках найчастіше варто звертатися до адвоката?

ЮШ: Негайно, як тільки виникне проблема! Є багато питань, для вирішення яких законодавство встановлює жорсткі терміни, а згаяний час вже просто не повернеш. Наприклад, закон для оскарження постанови ДАІ встановлює 10-денний термін, поновити який перед судом буде досить складно; або після затримання людини за підозрою у скоєнні злочину, вона, перебуваючи за гратами без правової допомоги адвоката у перші дні (а особливо, ніч), може наговорити такого, що потім і десять адвокатів не розберуть. Тому візит до адвоката, як і до лікаря, не варто відкладати, оскільки від цього може залежати уся подальша перспектива позитивного вирішення його справи.

ЛН: Побутує думка, що адвокат – холоднокровна людина. Щодо Вас - це правда чи міф?

ЮШ: За час своєї роботи я відчував задоволення від виконаної роботи, пишався та радів словам вдячності, проте, чув і прокльони з боку протилежної сторони, яка програла справу. Такі моменти морально важкі. Тому хибно думати, що в адвокатурі працюють «бездушні  ділки», позбавлені емоцій, які лише думають, як би видурити з бідного клієнта останню копійчину. Але тепер, із досвідом, розумію, що вибір моєї професії був абсолютно правильним, а іноді ловлю себе на думці, що дуже люблю свою роботу.

Спілкувалася: Сніжана Романюк. Опубліковано «Лише Насолода» № 1(29) червень-липень 2014

Адвокат Юрій Шишута

тел.:(0332) 779925, тел. моб.:(050) 7070169