Дуже часто, звертаючись до нотаріуса по консультацію щодо нерухомості, запитують: як краще — щоб майно було подароване чи успадковане? Наприклад:люди розповідають, що є заповіт на квартиру і вони хочуть продати нерухомість, хоча сам заповіт ще не вступив в юридичну силу. Тобто люди  до кінця не розуміють, що таке заповіт, їм здається, що це вже і є документ на право власності. Насправді це не так: з моменту смерті заповідача протягом 6-ти місяців спадкоємець (вказаний в заповіті) зобов’язаний звернутись до нотаріуса, щоб заявити про свої  спадкові права (зареєструвати спадкову справу) та в подальшому оформити спадщину, і тільки тоді, він як новий власник квартири має право відчужувати (продати/подарувати). Кожна ситуація індивідуальна: різні обставини, причини, бажання спонукають людей до дій з нерухомістю, клієнти можуть вважати, що їм подарували майно, хоча це може і бути сам заповіт.

Звертаю увагу на те, що грамотно і зрозуміло нотаріус може надати консультацію, тільки тоді,  коли є в наявності документи.

 Є суттєва різниця між спадкуванням (в т.ч. заповітом) та даруванням?

За договором дарування майно (дарунок) передається у власність безплатно. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, нерухомі речі або майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. При цьому в дарувальника є право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей; або якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність; або якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

У свою чергу спадкування — це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві  на момент відкриття спадщини (день смерті) і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування отримують особи, визначені у заповіті (посвідчується  нотаріально).

Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має особа з повною цивільною дієздатністю. Діє принцип свободи заповіту. Він означає, що заповідач має право заповідати належне йому майно у будь-якій особі. Причому документальні докази щодо наявності цього майна або згода особи, на яку посвідчується заповіт, зовсім не обов'язкова.

А якщо заповіту немає або його визнано недійсним, при неприйнятті спадщини або відмові від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини — право на спадкування за законом одержують особи відповідно до визначених законодавством черг.

При цьому заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кількох осіб, незалежно від того, чи має він із ними сімейні, родинні відносини, а також  інших учасників цивільних відносин, може позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. Крім того, на відміну від договору дарування, заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт або скласти новий. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав до цього.

Вовчук Марина Володимирівна

Луцький міський нотаріальний округ

м. Луцьк, просп. Відродження, 41/2, тел./факс: (0332) 718201

Опублковано "Лише Насолода" № 4(26) жовтень-листопад