«Якщо ти можеш працювати для ближнього свого, – то роби це!»

Михайло Імберовський – підприємець, депутат Волинської обласної ради, автор та ініціатор «Бюджетного регламенту», перший заступник голови бюджетної комісії, громадський діяч, який повернувся на рідну землю після тривалого проживання за кордоном. Він не боїться змінювати життя. Свого часу Михайло поїхав в пошуках кращої долі на заробітки в Австрію, а сьогодні намагається створити європейський рівень життя в нашій країні. Як пропонує повертати людей в Україну, які прогресивні законопроекти передбачаються для Волині у 2019 році, якими результатами громадської діяльності пишається, чи важко проводити поряд із дружиною 24 години на добу, яке місце називає відпочинком для душі, – про це і не тільки розповів він в ексклюзивному інтерв'ю для читачів журналу «People UA».

Довідка

Персона: Імберовський Михайло Юрійович

Посада: громадський діяч, підприємець, депутат Волинської обласної ради, член постійної комісії з питань бюджету, фінансів та цінової політики 

Знак зодіаку: Скорпіон (2 листопада)

Життєве кредо: не боятися змін у житті і ставити перед собою максимально високі планки

Сімейний стан: одружений

В дитинстві мріяв стати: вчителем

Важлива подія в житті: знайомство із дружиною і народження доньки

Бізнес для нього – це реалізація себе, своїх фінансових можливостей

Влада для нього – це можливіть якісно впливати на процеси, які допомагають змінювати життя людей, громад, ОТГ і області в цілому

Вишукане дійство: свято врожаю в Австрії

Історичне місце: звитяга козацька Хортиця і Жовті води

 Класний фестиваль: «Dunay insel Fest», в перекладі Свято Дунаю на острові

Незабутній концерт: «Scorpions» (Київ)

Вражаючий музей: Віденський природничий музей

Феєричне шоу: «Люди року. Волинь»

Отримані нагороди: диплом з відзнакою у школі; винагорода від людей – мандат депутата; переможець в номінації «Громадський діяч» в рамках Премії «Люди року-2018. Волинь»

Улюблений фільм: «1+1»

Музика: гурт «Кіно»

Книга: «Хресний батько» Маріо П'юзо

Авто: BMW

Вид спорту: футбол

Вид відпочинку: подорожі, пляж та море

Страва: борщ

Напій: текіла

Ідеальний дім – це місце, куди хочеться повертатися, де лунає дитячий сміх, панує любов та довіра

Справжній смак життя – це пізнавати нове, вдосконалюватись з кожним днем.

People UA: Ви завершили географічний факультет і отримали кваліфікацію викладача соціально-економічної географії. Чи допомагає у роботі здобута освіта?

Михайло Імберовський: В першу чергу, навчання в педагогічному училищі стало фундаментом життя. Власне, у педагогічному училищі я навчився і вчитися, і жити. Саме у цьому навчальному закладі формувалося самостійне життя, а в університеті ці знання пройшли етап шліфування.

 

People UA: Розкажіть про свій трудовий шлях.

Михайло Імберовський: Відразу після педагогічного училища я навчався на заочному відділенні в університеті імені Лесі Українки і працював 7 років вчителем у своїй рідній школі. Проводив уроки трудового навчання, декоративної різьби по дереву, разом з вчителем співів організовували концерти та будували самоврядування у школі. Потім зустрів дружину, одружився, у нас народилась донька. То був щасливий час, проте складний. У Львівській області не виплачувалась зарплата 8 місяців,а мої батьки – вчителі, я – вчитель, дружина – медик, теж бюджетник, і зарплати – нуль.

У 90-ті роки пішли реформи, впроваджували гривню, і було досить складно, а хотілось себе реалізувати. Я прийняв рішення звільнитися з роботи і поїхати на заробітки в Австрію. Згодом до мене приїхала дружина і ми разом отримували досвід життя в новому світі. Я пригадую, коли вперше приїхав у Відень, вийшов з потяга, став на зупинку і 5 автобусів проїхало повз мене, а двері не відчинялися, бо я не знав, що треба було просто натиснути кнопку. Це був космос для мене, відчуття таке, немов потрапив на Місяць. І коли бачиш ті блага цивілізації, починаєш думати прогресивніше. Я пропрацював у Відні 5 років.

Ми повернулися на рідну землю, бо любов до України і мамине виховання переповнювало. Якщо мама – це Україна, то хресна мама – Австрія. Прийшов час нашій дитині йти до школи. Приїхавши із заробітків, думали, де придбати житло:у Львові чи у Луцьку. Дружина закінчувала медичне училище у Луцьку, батьки свого часу теж навчалися тут, і мама була закохана у це місто, що зіграло вагому роль у рішенні лишитися у Луцьку. Мені запропонували роботу заступника директора філії страхової компанії. У той час був розквіт страхового бізнесу та банківської сфери. На наш ринок зайшло багато європейських компаній, які давали хороші умови кредитування, а там, де кредити, – там і страхування. Тоді всі стали на ноги, було де взяти дешевий фінансовий ресурс, чого зараз немає в Україні. Бо не реально потягнути будь-якому бізнесу 20% річних, навіть в Європі такого бізнесу немає, який дає рентабельність 20%. Через два роки мене запросили працювати в іншу компанію  у «Альфа гарант». Але у 2008 році фінансова криза не оминула страховий бізнес, змінились власники, які себе не бачили у цій сфері, і я покинув цю роботу. Згодом разом з дружиною відкрили свій бізнес. Ми почали з чогось маленького, проте свого,і до цього часу працюємо самі на себе.

People UA: Розкажіть, як поповнили ряди депутатів. Чому прийшли у політику?

Михайло Імберовський: Події 2013 року сколихнули мене. Я подумав, що життя облаштоване: житло є, авто є, можливості фінансові є, і я міг собі дозволити займатись громадською діяльністю. Це не робота, де з 9 до 18 години потрібно працювати і ще й мати ненормований робочий день. Тут можна планувати свій час та корегувати справи. Якщо ти можеш поділитись своїм досвідом та здібностями, знаннями та досягненнями і працювати для ближнього свого, – то роби це!

Мій політичний шлях розпочався з партії «Самопоміч», яка з’явилась з ідеологією бути собою і потужними закликами: «Якщо ти чогось досягнув у житті – поділись і допоможи ближньому». Це був той світогляд, який закладений в мені ще від батьків. Я поїхав у Львів на семінар і взагалі не думав, що потраплю у політику. Але так трапилось, що, починаючи із громадського активіста і сповідуючи таку ідеологію, потрібно було ставати і робити. В той час якраз підвищилися ціни на газ, що призвело до підвищення тарифів. Ще у 2008 році ми з сусідами поставили лічильник тепла на будинок, що дозволило заощаджувати і так народився у мене проект «Енергоощадне місто». Я з однодумцями їздили по дворах і розповідали людям, як зробити так, щоб економити електроенергію. У березні 2015року ми стартували, і до липня вже 60 будинків поставили прилади тепла у своїх під’їздах, будинках. Це була моя перша ініціатива в якості громадського активіста. Нам вдалося змусити міську раду робити те, що потрібно людям. Ці зміни дозволили Луцьку піднятися на перше місце по утворенню ОСББ і навчили людей гуртуватись. Ближче до виборів керівники партії прийняли рішення, що Волинь достойна брати участь у виборах, і так ми стали депутатами. Згодом я покинув цю партію через невідповідність дій керівництва партії  її ідеології.

People UA: Чи задоволені цьогорічною роботою Волинської обласної ради? Порівняйте з результатами минулого року.

Михайло Імберовський: Волинська обласна рада завжди була прикладом та першою в Україні у багатьох питаннях.

People UA: Ви – член постійної комісії з питань бюджету, фінансів та цінової політики. Вперше на Волині заблоковано обласний бюджет. Погоджуєтесь із усіма пунктами бюджету, який був прийнятий цьогоріч?

Михайло Імберовський: Цього року вперше бюджет формувався на основі прийнятого бюджетного регламенту, автором якого є я. Бюджетний регламент – це документ, який прийняла обласна рада. Раніше обласна адміністрація готувала бюджет, а депутати просто за нього голосували. А в бюджетному регламенті процес прописаний таким чином, щоб ми робили це спільно. Тобто формували його спільно з ОДА з департаментами і управліннями, а також з керівниками усіх освітніх, медичних закладів, які розповідали про свої проблеми: в когось дах тече, у когось – вікно, а комусь потрібно замінити котел. Обласна рада та адміністрація разом вивчали усі важливі питання. Я вважаю, це правильно, адже в Україні бракує єдності та спільної праці, яка побудована на взаємодовірі та розумінні. Ось так ми в цьому році приймали бюджет на основі цього прийнятого регламенту, завдяки чому абсолютно ніяких проблем із бюджетом не виникало. Трішки підкорегували із перинатальним центром, бо ми розуміли, що в бюджеті заклали кошти на цілий рік, а так як він не відкриється у першому кварталі, то відповідно ми 17 мільйонів перенаправили і розприділили на інші важливі речі. Це не сподобалося голові ОДА, і він подав у суд на цей бюджет. Не виникає абсолютно ніяких сумнівів, що цей бюджет досить рівномірно збалансований і була врахована думка громади та депутатів обласної ради. Окрім того, бюджет приймався і прописувався спільно із ОДА. Вже почався другий квартал, а перинатальный центр ще не відкритий, тому абсолютно ніяких проблем не було. Чому Олександр Савченко подав позов у суд – питання риторичне, але я переконаний, що президент побудував цю компанію на конфронтації: «Якщо ти не з Порошенком, то ти за Путіна, і навпаки». Відповідно  цей бюджет – це протиставлення одних волинян іншим, тобто депутати представляють одних, а ОДА – це ті ж самі волиняни. От нас пересварили, зробили якісь суди нікому не потрібні й довели до того, що заблокували роботу. При тому, що погода дозволяє вже декілька місяців будувати дороги і школи, садки, амбулаторії і все, що там в бюджеті зазначено. Але через заблокований бюджет, який на розгляді в Львівському апеляційному суді, ми маємо ситуацію, якої в Україні ще не було. Хто таке бачив, щоб обласна адміністрація подавала в суд на обласну раду, хоча адміністрація є виконавчим органом, а обласна рада – є вищим, тому що обласна рада делегує повноваження виконавчому органу. Дасть Бог, за нового президента ліквідується адміністрація, тоді буде один центр впливу і ми заживемо краще.

People UA: Що потрібно для того, аби Україна стала економічно сильною державою?

Михайло Імберовський: По-перше, потрібно ліквідувати двовладдя. Чому було добре жити за часів Ющенка, бо не було парламенту підконтрольного президенту, і, по-суті, була справжня парламентсько-президентська республіка.Президент Порошенко зумів підпорядкувати більшість під себе, і він приймає усі рішення, це є неправильно, я за парламентсько-президентську форму правління. До слова, у Австрії влада і фінанси належать народу, це є децентралізація свого роду, яка зараз впроваджується в Україні. Колись усі кошти спрямовувалися в Київ і там 450 депутатів їх ділили, і навіть із самого віддаленого Полісся усі податки йшли у центральний бюджет і при такій системі я як депутат облради впливати та розподіляти ці гроші не можу. У Верховній раді, коли приймають бюджет за одну ніч, то зрозуміло, що ніхто ту паку паперів не читає. Натомість у Європі фінанси залишаються на місцях: у Польщі – гміна, у Австрії – комуна, а у нас – громада розпоряджається бюджетом. Наведу приклад, Маяки мали бюджет 7 мільйонів, завдяки децентралізації мають бюджет 50 мільйонів. Зараз ключовий податок на доходи фізосіб 60% залишається на місцевому рівні, а у законодавстві планували 80%. Я хотів би, аби на місцях лишалось 80%, а 20% надходило у Київ. Тут, на місці, громада та депутати самі розподіляли б ці кошти, адже вони краще знають, на яку дорогу чи школу витратити бюджет.

По-друге, необхідно ліквідувати інститут обласних та районних адміністрацій, які призначаються напряму Президентом. Сьогодні ми фактично маємо два важеля впливу: обласну раду та обласну адміністрацію. Районна рада та районна адміністрація і громада обирають депутатів, які ідуть до людей.Проте вони не мають впливу, бо у законодавстві прописано: «Усі дії здійснює виконавча гілка влади, яка призначається одноосібно Президентом». Це такі собі «царі», які не слухають народ, а виконують вказівки роботодавця. Пригадаємо, що два роки тому був хоч якийсь формальний конкурс на голову обласної державної адміністрації, де можна було прийти, висловити свою позицію, дізнатися про плюси та мінуси певного кандидата. А Порошенко вивів кандидатів на голів ОДА із списку державних службовців, і вони, по-факту, не підпадають під цю норму закону, де мають бути конкурси. І що ми маємо? От призначили голову ОДА, і він, як васал, ніколи не буде слухати людей. Це потрібно ліквідувати, бо ніде у світі такого немає. Повинна бути одна виконавча гілка влади. Має працювати Кабінет міністрів та створювати державну політику у фінансовій та господарській сферах. Порошенко зумів взяти під свій контроль парламентську більшість, і він виконував невластиві йому функції. Президент не повинен займатись соціальною політикою і перерізати стрічку на відкритті дитячого садка, це має робити максимум голова ОТГ. Функції Президента, в першу чергу, – це міжнародні відносини і оборона. СБУ та Прокуратуру взагалі потрібно забрати із підпорядкування Президента та передати Парламенту. Хоч яким не був би ідеальним Президент, маючи таку владу, виникатиме спокуса зловживання своїм службовим становищем у нього або його прибічників. Хіба Янукович не знав, що робиться на низах? Так і Порошенко не знає, що відбувається, бо кожен приходить і говорить йому те, що він хоче почути.

Бюджетний регламент – це та ниточка, яка могла б зв’язати Адміністрацію та обласну раду, об’єднати усіх за одним столом для спільної роботи. Це одне із набільших досягнень. Недарма Гусовський із Київської міської ради казав: «Ми три роки б’ємось, щоб такий документ прийняти». Його немає в інших обласних радах, лише у декількох, в тому числі й у нас. Бюджетний регламент дав змогу представникам навіть маленьких сіл озвучити свої проблеми, і той, хто не хотів їхати в обласний центр для висловлення своїх потреб, залишився задоволеним.

 

People UA: В Україні парламентсько-президентська форма управління, на вашу думку, чи вдасться новообраному президенту добитися кардинальних змін в країні? Адже, як показує практика, Віктор Ющенко не міг реалізувати безліч ініціатив при невеликій підтримці парламенту.   

Михайло Імберовський: Восени ми будемо обирати Парламент, а перших півроку Президент нехай займається своїми повноваженнями. Влітку Парламент піде на канікули, а далі буде передвиборча гонка. Впевнений, що новий парламент буде зовсім іншим.

 

People UA: Ви тривалий час проживали за кордоном. На політичну модель якої країни варто рівнятися українцям?

Михайло Імберовський: Я вже розповідав про Австрію. Країною керує канцлер, якого обирає Парламент. Парламент обирають люди, це сильні громади із великим фінансовим ресурсом, і вони не залежать від центру, самостійно займаються усіма сферами життя на місцях. На рівні парламенту будуються серйозні стратегічні плани держави в цілому. В Австрії немає такого, як у нас, що парламент виділяє кошти на будівництво школи, і той самий парламент має створювати законодавство, яке би допомагало громадам працювати, а справи малих населених громад у Києві не вирішуються. Люди на місцях краще знають, яку дорогу треба зробити і в що ці кошти інвестувати. Елементарне питання: де нормальні дороги? Ми тут ніби щось формуємо, і Кабмін, і Верховна рада погоджує будівництво доріг. Так ви віддайте владу та фінанси на місця, а зверху пишіть загальнодержавні та стратегічні завдання.

People UA: Кому, як не вам, розуміти людей, які в пошуках кращого життя їдуть сьогодні працювати за кордон. Ви 20 років тому поїхали на заробітки в Австрію, а сьогодні спостерігаєте ту ж саму картину, працюючи над благоустроєм України. Як повернути українців на рідну землю? Як розвивати свою країну в час, коли на теренах України відбуваються військові дії? І скільки нам потрібно часу для цього? Ваші прогнози.   

Михайло Імберовський: Країна має стимулювати людей. Люди – це найбільший інвестор, тому що навіть ті, які лишилися в Україні, мають певні заощадження, тримають їх поза економікою. Певний відсоток емігрантів поїхали за кордон із метою там залишитися, але левову частину займають люди, яких держава викинула. Думаєте, я хотів туди їхати? Вдумайтесь, 35 доларів в місяць зарплати – це нереально проста формула, і жодної можливості себе реалізувати. Для людей потрібно зробити такі умови, щоб вони захотіли сюди повернутися.

За кордоном заробітчанин заробляє 40-50 тисяч доларів за 2-3 роки, що дозволяє стартувати невеличкому бізнесу в Україні, і таких людей дуже багато. Потрібна якісна система оподаткування, відсутність корупції, і люди самі приїдуть, а, отримавши іноземний досвід, знатимуть, що робити тут. Наведу реальний приклад: мій кум залишився жити в Австріїі, він зараз там займається паркетом, має невеличку фірму з десятьма працівниками, й за 12 років роботи податкового інспектора не бачив. Чому так? Бо є законодавство, в якому чітко прописано, як оплачувати податки та як подавати звіти. В Австрії жодна людина не може зробити покупку за готівку речі, яка дорожча однієї тисячі євро. Є карточка, і фіскальні служби контролюють її, вони оперативно тебе знайдуть, якщо ти витрачаєш набагато більше, ніж заробляєш. Немає такого, як у нас: через «Приват24» закинув 50 тисяч за якусь роботу, а підприємець на другому кінці України якийсь товар чи послугу продав, і відповідно ніхто нічого не бачить. Контролюючі органи Австрії знають, скільки людей потрібно для виконання певної роботи. Якщо підприємств поклало тисячу квадратних метрів паркету за рік і на фірмі 2 людини числиться, а потрібно 10 працівників при таких об’ємах роботи, то тоді до підприємця, звісно, перевірка прийде. Коли вони бачать, що 8-10 працівників працевлаштовано, за яких платяться податки, то інспектор ніколи не прийде. Таке законодавство потрібно й Україні. Підприємцю, який має торгову точку за кордоном із двома продавцями, не нараховуються податки, бо він нахлібників із державної годувальниці забрав. Підприємець дав роботу людям –і держава перехрестилася, адже вона несе витрати з бюджету на утримання безробітного. А так люди самі працюють та ще й сплачують із доходів фізичних осіб у державний бюджет, і країна в плюсі. Держава каже тому підприємцю: «Нам не потрібні твої податки, працюй далі». А підприємець, який пропрацював 2 чи 5 років, відкриває ще один магазин, і усім вигідно. Першочергові кроки Ангели Меркель на посаді: продовжувати працювати над створенням нових робочих місць, бо у Європі ПДФО – це є ключовий податок по наповненню бюджету, який складає 65%. На Волині цей показник 79-81%. То що потрібно робити, аби стати багатими? Необхідно створювати робочі місця, які будуть наповнювати бюджет, от і вся арифметика.

 

People UA: Які прогресивні законопроекти передбачаються для Волині у 2019 році?

Михайло Імберовський: Найперший законопроект, який я вже 2 роки піднімаю на розгляд, – це програма розвитку інфраструктури Волинської області, маю на увазі дороги. У нас прийняли європейське законодавство. Колись власники автомобілів сплачували податок на проходження техогляду, а зараз податок включений в кожну літру пального. Водій заправив автомобіль – 5% оператор нафтового ринку перерахував у бюджет на дороги. Раніше цими грошима закривали прогалини. Зараз європейське законодавство передбачає витрату цих коштів виключно на ремонт доріг. Для порівняння у 2017 році у Волинській області витратили близько 30 мільйонів гривень на усі дороги. У2018 році із сплачених податків 50%  держава передала в 400 мільйонів в обласний бюджет на ремонт доріг. Різниця відчутна, чи не так? У 2019 році – область отримала 75% – це вже 600 мільйонів гривень. В наступному році держава нам поверне на місця 100% коштів, і ми дійдемо до суми один мільярд гривень. Як кажуть американці: «По хорошій дорозі навіть у закинуте село котиться долар». Можна мати багато фінансів, а безтолково їх витрачати, а можна –обдумувати кожне рішення. Пропоную взяти на прозорий розгляд усі дороги і зробити план хоча б на 3 роки, в процесі якого мають брати участь громади. Дуже погані дороги намалювати червоним, дати першочергове завдання обов’язково зробити їх в цьому році. Жовті поставити в план роботи на наступний рік, а зелені можуть зачекати до 2021року.У Львівській області працює відкрита програма, завдяки якій кожен може зайти на сайт обласної ради і на карті обрати район, аби побачити заплановані дати ремонтів доріг. Я вважаю, така програма має бути ключовою і ми її відстояли.

People UA: Ви багато приділяєте уваги Старовижівському та Шацькому районам. Чимало позитивних зрушень там відбулось за останні роки. До яких змін безпосередньо приклали руку?

Михайло Імберовський: Старовижівський район і Шацьк не мають своїх представників в обласній раді через виборчий закон. Я першим номером зайшов в обласну раду, і в мене як такого округу не було, тому вирішив їм допомагати. Є райони, в яких працює по два депутати. Перше проблемне питання у Шацьку, яке вдалося вирішити, – це відсутність сміттєвоза. Йшов сезон, а не було чим вивозити сміття. За мого сприяння ми придбали і сміттєвоз, і бульдозер, які були необхідними.

Важливим досягненням для мене є історія Любохинівської школи. 40 років тому вчительці, яку після навчання в інституті призначили директором, пообіцяли будівництво школи. Вона пропрацювала 41 рік на цій посаді і звільнилася, зараз на пенсії. Саме разом із нею ми зрушили з місця добгобуд школи. 11 років тому Клімчук заклав капсулу на будівництво цієї школи. Гунчик хотів, щоб вона завалилася. Коли я поїхав на місце будівництва, школа вже була в руйнівному стані. Але після Революції гідності люди хотіли вирішити цю проблему, хоча вони не вірили в успіх. Я знав, коли і на якій комісії можна підняти питання будівництва школи, вплинути на рішення адміністрації. Багато хто долучився до справи, в тому числі й депутати. І сьогодні, дякувати Богу, у селі Любохини є хороша школа.

 

У селі Сереховичі Старовижівського району вдалося відкрити пункт надання екстренної медичної допомоги.

Випадковостей не буває. Після створення Дубечнівського ОТГ була маленька та стара амбулаторія. У неділю я був у Дечному, і з головою ОТГ ми обговорювали необхідність амбулаторії у селі, а вже наступного дня Ващенюк розповідав, що по Волинській області будується 15 амбулаторій, в тому списку був і Луцьк, який побудував за свої кошти. Відповідно одне місце вивільнилося, і він якраз шукав об’єкт, який потребує вкладень. У нас була документація, і через тиждень він їздив у Міністерство затверджувати список амбулаторій. На даний момент вже фактично завершують накривати дах і запрацює амбулаторія в Дубечному.

People UA: Ви отримали перемогу у номінації «Громадський діяч року» на Премії «Люди Року-2018. Волинь». Бачила сотні привітань з цього приводу. А що для Вас означає ця нагорода?

Михайло Імберовський: Визнання праці завжди приємне. Нагороду можу зрівняти з цукерочкою від людей за роботу, яку депутати виконують на громадських засадах.

People UA: Розкажіть про тих, хто підтримує Вас і завжди поруч.

Михайло Імберовський: Дружина – це моя опора та підтримка. З нею ми по життєвій стежині завжди йдемо в одному напрямку, 24 години на добу ми разом. Дехто каже, що так жити нереально, проте у нас якось так завжди було. Ми працювали разом в страховій компанії, Оксана як медик займалася напрямком медичного страхування. Вона приїхала до мене в Австрію, і зараз в бізнесі ми також разом.

Наша донька, як кажуть, це вже «продукт європейський». Діана пізнає світ, у неї була мрія потрапити в Америку, у її кімнаті навіть шафа-купе із зображенням Манхеттену із хмарочосами. Вона обрала навчання у напрямку «Міжнародні відносини», і все-таки їй вдалося відвідати США за міжнародною програмою. Донька надихає і ставить нам високі планки. Я не раз запитував, чи хотіла б вона навчатися в Америці чи Відні, але Діана обрала Україну.

People UA: Як відпочиваєте думками після напружених робочих буднів?

Михайло Імберовський: Я люблю рибалку та подорожі, але не завжи вистачає часу.

People UA: Літо – пора відпусток. Ви любите пізнавати світ. Скільки країн вже вдалося відвідати? Яке Ваше улюблене місце відпочинку?

Михайло Імберовський: Ми відвідали близько 20 країн. Афон – це місце, де відпочиває моя душа.

People UA: Традиційне питання від нашого журналу: у чому Ваш секрет успіху?

Михайло Імберовський: Секрет полягає у тому, що я не боюся змінювати життя та завжди ставлю високу планку. Я ненавиджу вислови «аби не гірше», «якось воно буде». Я вважаю, що українцям ці думки потрібно викорінювати із мислення та не боятися змін, а ще мріяти, ставити цілі та йти до них. Потрібно працювати та надіятися в першу чергу на себе. Колись мій дід казав: «Дивись на руки. От твої 10 друзів, які тобі точно допоможуть, а розум – їхній командир». Але не завжди успішна та людина, яка їздить на Мерседесі із валізою грошей. Пам’ятайте, що потрібно жити по законах Божих, аби бути щасливими людьми.

Спілкувалася: Олена Бекеша. Грим: Аліна Голас.

Фото: Ірина Дяченко та Яна Юрчук (фотостудія «Bohema»)

Опубліковано: People UA № 1(47), літо 2019