Вона мала б сидіти до кінця життя за швейною машинкою, наспівуючи про себе улюблені пісні, якби не шанс. Любить казки, які закінчуються хепі ендом. ЇЇ історія теж схожа на казку - як Наталія співачкою стала? Сьогодні Наталія Валевська розповідає про насолоду та гіркоту шансу.
-Наталія - Ти виграла свій шанс. По житті - Ти переможець?
-Так. А ті, хто думають, що перемога в програмі «Шанс 3» привела до легкого зіркового життя, помиляються. Рожеві окуляри, хвилини-години на сцені - це як солодка пігулка, після якої приймаєш роки важкої праці. В моєму житті були нелегкі випробування та я аналітик. З часом все краще виходить витримувати поразки і йти далі. В мені є титановий стержень і розуміння іншої сторони публічності.
-Валевська - це псевдонім, чи Твоє справжнє прізвище?
-Це прізвище мого батька, діда, прадіда, ми з Володимиром, моїм чоловіком, дійшли згоди, що не потрібно нічого вигадувати. В мене прізвище польське, в чоловіка українське - Пригладь. Саме він перший повірив у мене. Коли коханий говорив, що через три роки я стану відомою, усі з нього сміялися. Нині ж моя друга половинка є і продюсером. Уявляєте, скільки в мене є пропозицій від так би мовити «продюсерів». Як тільки дізнаються, шо я заміжня, зникають, як дим. І хоч раніше мій чоловік ніякого відношення до музики не мав, та коли він поруч та ще й в ролі продюсера, ми зможемо все.
-Ким би ти могла стати, якби не стала співачкою?
-Я закінчувала швейне училище, за освітою - кравець верхнього одягу. І хоч співати мені хотілося завжди, та я - реаліст.На той час випускник музичного училища отримував 120 гривень, це є ніщо. Для мене головне було працювати, а не сидіти на батьківських плечах. Професія швачки могла годувати мене докінця життя, бо у мене було багато замовників і постійних клієнтів. Та ще в дитинстві мала віру,що прийду до своєї мети.
-Зараз все більше молодих співаків в один день стають популярними. Кого вважаєш конкурентами?
- Випускники з «Шансу» для мене не конкуренти. Поки вони ніхто. Можу відзначити чистого душею і серцем Віктора Мельника, але він вибрав для себе іншу долю - пішов у монастир. Конкурувати - це безглуздо, краще товаришувати.
-З ким із зірок ти дружиш?
-Віталій Козловський, Олександр Пономарьов, Яна Клочкова, Людмила Яблонська, Андрій Кравчук, сім’я Кондратюків, всіх друзів і не перерахуєш.Після аварії (2 роки тому в житті було важке випробування) по іншому ставлюся до людей. Проте здобула нових друзів: Олександр Пісков, Рудольф Разжигаєв, які дуже допомогли у важку хвилину.
-Весною будь-якій жінці хочеться особливо виглядати. Що нового у твоєму гардеробі?
-Одяг обов’язково має бути з натуральної тканини. В повсякденному житті я ношу брюки, адже це дуже комфортно. А для сцени готуються спеціальні костюми. Я співпрацюю з Олександром Пісковим в Москві, а хореографічні постановки для мене і для балету робить Олена Фельзер.
-Озираючись назад, чи є бажання щось змінити?
-Чесно кажучи, від образу романтичної й вихованої людини, який в мене є, було б непогано забрати м'якість та сором'язливість. Головне - користуватися моментом - піймати птаха щастя. Хто читав «Алхіміка» П. Коельйо, той зрозуміє про що я. Прагну знайти золоту серединку - бути в гармонії.Впевненості, але не самовпевненості, - ось чого хотілося б. А щодо незмінних речей, то хочу сказати, що перешкоди дійсно загартовують. Я знаю своїх ворогів в обличчя, так що з роками змінююся і ставлення до людей також. Як казала моя бабуся: «Вчися, Наталко в добрих людей, а поганих оминай».
-Чи з'являлися думки поїхати працювати за кордон?
-Як будь-який артист і як справжня українка, хотілося б щоб побільше країн дізнавалися про Україну. Окрім творчості, моя увага направлена на благодійність. В наступному році я буду співати в рамках акції «Серце до серця» в Кракові чи у Варшаві. В державі просити допомоги тим,хто її потребує нема сенсу, то я стала волонтером, хочеться слід добрий по собі залишити.
-Як Ти проводиш вільний час?
-На жаль доба має тільки 24 години (сміється). Якось по телевізору я побачила програму про чоловіка, який сім років працював без вихідного до свого першого мільйону. Я теж скажений працелюб - є сила і є мета - доведеться працювати.
-Яку країну хотіла б відвідати?
-Таїланд. Та поки потрібно пари відвідувати. Навчаюся в Київському національному університеті культури та мистецтв. Так що мене легко можна побачити з конспектом на парах.
-Де тебе крім лекцій та виступів ще можна побачити?
-В шоу «Хто проти блондинок?». Зйомки тривали зранку до вечора протягом десяти днів. За цей час ми дуже здружилися. Кажуть, що жіночі компанії - осині гнізда, та в нас все було з точністю до навпаки.
-Які надії на цю весну?
-Готується третій альбом. Знову готуватимуся до «Нової хвилі». Дві спроби вже були, але без продовження. Максимально викладаюся та не спиняюся... Планів є багато.
-Що ти зараз читаєш?
-Зараз, як є вільна хвилина,читаю «Блаженний Санкт-Петербург». В шістнадцять років я свідомо прийняла хрещення. Після відвідування Києво-Печерської лаври моє життя, як християнки повністю змінилося. Все частіше зараз я звертаюся до духовної літератури. П'ять томів класики, які мені подарували, поки нема коли починати читати. Ще маю бажання вдосконалити англійську мову.
-Розкажи про свої жіночі бажання.
-Моє жіноче бажання – стати матір'ю. I хоч біологічний будильник ще поки не тікає (сміється), материнський інстинкт прокинувся вже давно. Але бути матір'ю у віці, як Мадонна, теж чудово.
-Що для тебе найвища насолода?
-Творчий тандем. Приклад Софії Ротару, Селін Діон - любов і творчість - це для мене найголовніше.
-Наталя, що легше - виграти чи утримати свій шанс?
-Для мене важливо - не зупинятися на досягнутому! Цього літа ми надіслали декілька пісень на конкурс «Алла шукає таланти». П'ятнадцять вибраних претендентів їздили в Москву, на прослуховування до Алли Пугачової. Результат мали повідомити в прямому ефірі радіостанції «Алла». Я перемогла. Хочу подякувати усім педагогам, людям, які вірили, молилися і підтримували. А читачі журналу «Лише Насолода» дізналися про це першими.
З Наталкою Валевською
розмовляла вільний журналіст
Юлія Марушко
Опубліковано "Лише Насолода" № 3, весна 2009