Гроші – супутник торгівлі, а торгівля теж пройшла нелегкий шлях від самого простого обміну до операцій, у яких гроші присутні лише у вигляді банківських абстракцій. А далі розвиток грошей можна уявити собі у вигляді генеалогічного древа, яке має дивну форму: вирісши з декількох коренів, гілки розмножуються непомітно, потім одна за одною відсихають, поступившись місцем круглим монетам та асигнаціям.

Адже і сьогодні ми користуємося не грошима, а їх замінниками. Ще донедавна сучасні гроші нашого часу лежали в підвалах банків у вигляді золотих злитків. Монети і банківські купюри самі по собі не варті і малої частини тієї суми, яка на них зображена, вони тільки повноважні представники золотих злитків, що заснули в сейфах. Ці тонкощі економіки ні нашим далеким предкам, ні народам, які ще жили 200 років тому, не були зрозумілі. Гроші повинні бути дорогими. Звідси і виникає безліч гілок нашого генеалогічного древа. Які ж з гілок відомі більше інших?

Мушлі гроші

Мушлі каурі. Ці маленькі мушлі до недавнього часу були розмінною монетою і на островах південних морів, і в багатьох районах Азії та Африки. Чим же можна пояснити їх живучість та поширення? Невже тим, що кожен, у кого виникла потреба, спускається до океану, набирає мішок мушлів і потім відправляється по своїх торгових справах? Все навпаки. До цього додається необхідність вивезти каурі з місць видобутку. І їх зручно носити з собою.

З цієїж породи «коштовних» грошей до наших днів дожили дивні «монети», які можна сьогодні побачити іноді в магазинах, що торгують чаєм. Колись це були гроші, вжиті, зокрема, в Сибіру і на Далекому Сході. Тепер вони звуться просто плитковим або цегляним чаєм. Здавна ці плитки виготовлялися в Південному Китаї з відходів чайного виробництва. Чай змішували з бичачою кров’ю і масу пресували у формах. Потім торговець, зваливши на спину стопку чайних цеглин, вирушав на північ. Через кілька днів або тижнів шляху він обмінював цеглини на потрібний товар і повертався, а чай продовжував подорож до Тибету, Далекого Сходу, Центральної Азії, по дорозі дорожчаючи і змінюючи десятки рук. Сьогодні любитель плиткового чаю, відламуючи шматок від плитки (бичача кров при її виготовленні тепер не застосовується), не думає про те, що рве банкноту.

У розповіді про незвичайні гроші неминуче збиваєшся на перерахуванні. По-перше, гроші незвичайних форм і з незвичайних матеріалів слід шукати у відносно ізольованих областях земної кулі. З цим пов’язаний і вибір матеріалу для грошей. Якщо під рукою немає бронзи або срібла, якщо навіть раковини каурі малодоступні, нічого не залишається, як вибирати з підручних матеріалів. Найдивовижнішими зі всіх відомих грошей вважаються гроші з острова Яп в Океанії.

Найбільші гроші в світі

Острів Яп, один з Каролінських островів, може похвалитися грошима «фе», що перевищують вагою та розміром все інше, вигадане людьми. На самому острові немає вапняку, зате на острові Палау, в декількох десятках кілометрів від Япа, існують його виходи. Тому жадаючий розбагатіти житель Япа завжди міг податися до Палау, там виловити потрібну плиту вапняку, обробити її у вигляді жорна з отвором всередині, докотити до берега та відвезти її додому. На Япі ці жорна, які досягали двох метрів у діаметрі, встановлювалися біля будинків або вздовж доріг і служили фінансовим забезпеченням, такими собі банківськими сейфами сім’ї остров’ян.

Всі вони були на рахунку, і при угоді часом було достатньо домовитися про перехід одного фе у власність нової особи, а чіпати монету з місця не вимагалося. Цінність монет була реальною, ніяк не умовною. Адже для того, щоб встановити фе біля свого будинку, треба було затратити масу часу і праці, не кажучи вже про те, що багато мисливців за грошима гинули в морі.

Опубліковано: People UA № 1(47), літо 2019