«Якщо ви вважаєте, що виховуєте дітей, ви помиляєтеся. Насправді ми ростимо дорослих», – вважає сімейний психолог і письменниця Сьюзен Стіффелман. Те, що ми робимо як батьки, стає для наших дітей мірилом норми, і, ґрунтуючись на цьому, вони набувають звички і моделі поведінки, які залишаються з ними і в дорослому віці.

Звичайно ж, ми хочемо для наших дітей лише найкращого – ну, а як же інакше? Ми хочемо, щоб вони прожили повноцінне, щасливе життя, щоб виросли підготовленими до дорослого майбутнього. Як правило, все це зводиться до одного бажанням – щоб вони досягнули успіху в житті, і тому ми постійно шукаємо мудрі слова і цінні поради. Але які б хороші поради ми не давали своїм дітям, краще, що ми можемо зробити, – це показати власний приклад. Як говорить народна мудрість: «Не словом, а ділом».

Стіффелман вважає, що, для того щоб виростити з своїх дітей добре пристосованих до життя дорослих, батьки повинні демонструвати їм певні позитивні шаблони поведінки. У цій статті наведено 10 прикладів. Отже, діти повинні бачити, як ви:

1. Долаєте життєві труднощі.

Коли я був молодим татом, то найчастіше намагався не говорити вдома про неприємності й невдачі на роботі, щоб не зруйнувати віру своєї маленької дочки в героїчність її неповторного батька. Однак потім зрозумів, наскільки важливо, щоб вона не вважала моє життя ідеальним і безтурботним, щоб вона бачила, що у мене теж бувають проблеми, які я вирішую, і бачила, як саме я це роблю.

Стіффелман пише про те, щоб  діти бачили життєві труднощі батьків, те, як вони з ними справляються і долають, те, як відпочивають, щоб відновити сили, і те, що батьки не бояться, якщо потрібно, просити допомоги.

2. Плачте, якщо вам хочеться.

Якщо чесно, мені до сих пір трохи соромно плакати перед дочкою, але я знаю, що не повинен соромитися своїх сліз, так як це допомагає їй зрозуміти, що «сум – це нормально». Це показує їй, що вона не повинна вважати смуток чимось поганим, таким, чого потрібно соромитися і приховувати від оточуючих.

3. Цілуйте вашого партнера, не соромлячись дітей.

Відкритий прояв почуттів відповідно один до одного – це нормально. І для цього можна знайти час завжди, яким би завантаженим не був день. Навіть невеликий поцілунок в щічку вранці перед тим, як ви з чоловіком/дружиною розбігаєтеся на роботу, допомагає дітям зрозуміти, що сімейне життя не обмежується тим, що ви живете і їсте разом.

4. Займайтеся фізичними вправами.

Ми з дружиною дотримуємося тієї думки, що потрібно не тільки підтримувати активний спосіб життя, а й привчати до нього нашу дочку. Іноді я навіть підлаштовую той час, коли збираюся в спортзал, так, щоб вона це бачила і розуміла, навіщо я це роблю. Нехай краще вона звикає до того, що жити здоровим життям і постійно рухатися – це нормально, адже так роблять її щасливі і здорові батьки.

5. Звертайте увагу на навколишній світ і те, що в ньому відбувається, а не зациклюйтеся лише на собі.

Виходьте за межі своєї зони комфорту заради того, щоб допомогти іншим людям – як завгодно, за допомогою волонтерства, допомоги сусідам та інше. Головне, щоб ваша дитина бачила, що ви робите добро, і розуміла, що проявляти доброту відповідно до оточуючих правильно.

Стіффелман пише, що найкраще діти розуміють, що їхнє життя має значення, і вони цілком здатні зробити навколишній світ кращим тоді, коли батьки їм демонструють це власним прикладом, показують, що можуть допомагати іншим людям, що добрі справи не повинні обмежуватися родиною, закликає батьків бути для дітей прикладом доброти і співчуття – цього цілком достатньо, щоб вони не виросли егоїстами.

6. Живіть відповідно до коштів.

Нам з моєю дружиною пощастило заробляти достатньо, щоб у нас не було необхідності економити на дрібницях і постійно вирішувати, що з необхідного (або не такого вже й необхідного) ми можемо дозволити собі придбати, а з чим поки доведеться зачекати. Але ми намагаємося залучати нашу дитину в обговорення прийнятих фінансових рішень, не обмежуючись короткою фразою «Ні, це дуже дорого».

Стіффелман рекомендує якомога раніше пояснити дітям, що і скільки коштує, і що ви не можете просто купувати все, що вам (або їм) хочеться.

7. Ніколи не переставайте вчитися.

Важливо демонструвати дітям, що ви вмієте і любите вчитися чомусь новому. І цього не зіграєш – ви дійсно повинні витрачати час і зусилля на самоосвіту.

Але, як справедливо пише про це Стіффелман, «швидше за все, нашим дітям доведеться неодноразово змінювати і професію, і місце роботи, тому вкрай важливо, щоб їм було комфортно освоювати нові знання, і це давалося їм з легкістю». Можна почати хоча б з читання. Діти, які бачать, що у вільний час їхні батьки люблять посидіти в кріслі з книжкою, як правило, читають більше інших однолітків.

8. Будьте добрішими до себе.

Проведені психологами дослідження показують, що учні та студенти, самооцінка яких залежить від зовнішніх джерел (чужого схвалення та іншого), більш схильні до психічних захворювань, ніж ті, чия самооцінка заснована на внутрішніх джерелах (позитивному внутрішньому діалозі, чітких моральних принципах, здоровому поданні про свої можливості й обмеження), як правило, відрізняються кращою успішністю і з куди меншою ймовірністю схильні до шкідливих звичок.

Іншими словами, зовнішній світ і так представляє собою неабияке випробування для самооцінки ваших дітей, і тому варто подавати їм добрий приклад, ставлячись до себе виключно з позиції доброти і прихильності.

Так-так, я знаю, це куди легше сказати, ніж зробити, особливо якщо ви схильні вибирати недосяжні стандарти, але все ж таки постарайтеся. Дайте своїм дітям зрозуміти на власному прикладі, що не варто картати себе за кожну помилку, що ніхто не ідеальний, і це абсолютно нормально.

9. Показуйте дітям людяну сторону вашої душі.

Цього можна домогтися за допомогою залучення їх до духовної сторони вашої особистості або просто періодичними відвертими, щирими розмовами про чесність, мораль і все те, що притаманне хорошим людям. Говоріть з ними про те, що ви робите і чому, чим пишаєтесь, а чим – не дуже.

Сенс всього цього в тому, щоб показати дітям, що їм не варто зациклюватися на досягненнях і спробах обставити суперників. На перший погляд може здатися, що це йде врозріз з нашим бажанням навчити їх досягати успіху, але насправді це допомагає їм подивитися на світ не тільки з боку нескінченної гонитви за успіхом і зрозуміти, що не всі методи його досягнення однаково хороші.

10. Будьте креативними.

Люди втрачають інтерес до роботи з багатьох причин, але однією з найпоширеніших є поступове згасання в них креативної іскри. Вони починають виконувати доручені їм завдання, немов роботи, не приносять нічого нового, перестають прагнути до чогось більшого. Щоб допомогти дітям уникнути подібної долі, показуйте їм з малих років, як вам подобається створювати щось нове, і яким це може бути цікавим. А ще – що сенс креативності в самовираженні, а не в досягненні. І якщо їм подобається грати на скрипці, то їм варто робити це, навіть якщо у них немає шансів стати віртуозом міжнародного рівня.

Коли у вас наступного разу буде більше вільного часу, влаштуйте для своїх дітей справжнє шоу – покажіть їм театр тіней, підготуйте виставу, намалюйте разом картину, складіть казку, організуйте фотосесію, спечіть оригінальне печиво – варіантів багато. Цілком можливо, що це стане першою іскрою, з якої розгориться полум’я таланту ваших дітей.

Опубліковано "People UA", серпень 2021