Влад Яма нещодавно завітав до Луцька на вокально-хореографічний конкурс «Шанс». Журнал позитиву, звичайно, скористався нагодою поспілкуватися з танцюристом. Хореографією він займається із семи років, і вже у свої дев’ятнадцять сам почав навчати цьому витонченому виду спорту. Зараз Влад Яма твердо стоїть на ногах і щиро розповідає читачам про своє зіркове життя. Керівник «Freedom» Олена Коляденко подарувала йому сценічний образ «лисого мачо», а луцькі шанувальниці погодилися з тим, що Владу справді притаманні спокуслива харизма та шалена енергія, адже за 10 хвилин Влад зміг не лише розвеселити весь зал, а й навчити танцювати самбу.
ДОСЬЄ:
Персона: Яма Владислав Миколайович
Посада: український танцюрист, суддя телевізійних проектів «Танцюють всі!» та «Україна має талант»
Освіта: закінчив Запорізький національний університет, факультет фізичного виховання
Знак зодіаку: Рак (10 липня)
Сімейний стан: не одружений
В дитинстві мріяв стати: водієм хлібної машини
Улюблена річ в гардеробі: шкіряна куртка
Життєве кредо: Танцювати може кожний!
Отримані нагороди: Володар Кубка України з бальних танців. Переможець відкритого чемпіонату Лондона (OpenMetropolitanChampionship) зі спортивних танців серед аматорів у парі з Мартою Бакай. Фіналіст першого сезону телевізійного проекту «Танці з зірками»
Вид спорту: танці
Відпочинок: курити кальян
Страва: пельмені класичні
Напій: морквяний сік
Лише Насолода: Повернемося назад у минуле… Ти починав свій творчий шлях у рідному Запоріжжі (в танцювальному клубі «Крок»). Потім багато років танцював у колективі «Фієста». Що спонукало переїхати до Києва?
Влад Яма: Мене запросили тренуватися танцювати в Києві як хлопця, який подавав надії в танцях. Мабуть, хтось таки побачив талант і повірив у мене.
ЛН: Чи завдячуєш ти своїм успіхом Наталці Могилевській?
ВЯ: Звичайно, вона багато чого мене навчила.
ЛН: У Вас справді був роман, чи це був лише піар?
ВЯ: У нас був роман в танці, роман на сцені, але в житті ми просто були і залишаємося близькими друзями.
ЛН: Навчити танцювати можна навіть слона?
ВЯ: Я викладаю з дев’ятого класу. Спочатку викладав дітям, з 19 років працюю з усіма віковими категоріями. Сьогодні викладаю хореографію в Київському університеті культури. Варто відмітити, що танцювати може кожний!
ЛН: Влад Яма – харизматична особистість, але перш за все людина, яка знає про таке поняття, як людський фактор. Чи важко бути суддею масштабних телепроектів?
ВЯ: Це велика відповідальність, але це надзвичайно цікаво. Я обожнюю свою роботу! Цього можна побажати всім читачам.
ЛН: Розкажи про деякі закулісні казуси шоу-проектів «Україна має талант» і «Танцюють всі!».
ВЯ: Наприклад, минулого сезону шоу «Танцюють всі» один із учасників послав одного з членів журі... Дуже далеко… Але цей кульмінаційний епізод не потрапив у монтаж. Було дуже неприємно, проте обійшлось без бійки.
ЛН: Чи підтримуєш вислів «перше кохання незабутнє» і чи пам’ятаєш ти його?
ВЯ: Перше серйозне кохання було в 6-му класі. При зустрічі з коханою я казав лише слово «привіт» і біля школи – «до зустрічі». Ми із дівчиною Анною ходили разом до школи, але дорогою мовчали, тому що я був надзвичайно сором’язливим. Ми спілкувалися мовою поглядів. Але було зрозуміло, що ми кохаємо одне одного.
ЛН: Яка ситуація зараз на твоєму «любовному фронті»?
ВЯ: В мене є дівчина. Її звуть Ліліана і ми разом уже тривалий період часу.
ЛН: Ти її кохаєш?
ВЯ: Звичайно! У нас це взаємне.
ЛН: А хто перший зізнався у коханні?
ВЯ: Я. І вважаю, що саме чоловік перший має висловлювати свої почуття!
ЛН: Мрієш стати батьком?
ВЯ: Прагну стати батьком і знаю, що це відбудеться, але трошки пізніше, ніж скінчиться наше інтерв’ю(посміхається).
ЛН: Які жінки тобі подобаються?
ВЯ: Чесні.
ЛН: Кого більше хочеться, сина чи доньку?
ВЯ: Ох, я хочу і сина, і донечку. Але мені з сином простіше буде… Мені здається, що я буду ненавидіти хлопців, які будуть залицятися до моєї доньки... Я їх буду жорстоко бити... Ну, це так мені зараз здається.
ЛН: Якби ти не став танцюристом, якій професії надав би перевагу?
ВЯ: Я був би водієм хлібної машини.
ЛН: А чому саме хлібної?
ВЯ: Мені подобається запах свіжого хлібу, плюс великий автомобіль, і приносити людям користь.
ЛН: Які враження від Луцька?
ВЯ: Враження... Якби не цей дощ, то було б все просто ідеально: люди привітні, їжа смачна, журналістки дотепні :)
Спілкувалася: Олена Бекеша. Розшифровка: Аліна Кац. Фотограф: Анастасія Хмарук
Опубліковано "Лише Насолода" № 3(19), червень-липень 2012