Для батьків їхня дитина – найважливіша у світі. Вони супроводжують свою малечу під час її перших кроків, цікавляться її здобутками у шкільному навчанні й хобі. Та навіть через роки, пишаючись, що їх чадо змогло досягти вершин на своїй професійній ниві та у повсякденному житті, усе одно прагнуть створити умови, аби шлях дитини був легким та сповненим перемог. Та як здійснити головну мрію батьківства – виховати дитину успішною, навчити її продовжувати працювати попри труднощі та стати лідером? Своїми думками поділилися педагоги, тренери, митці та досвідчені батьки для журналу People UA.

Юлія Козак, керівник школи іноземних мов «Джерело»: «Спостерігаючи за своїми учнями та їх батьками, я можу сказати, що для успіху працює формула: любов і дисципліна 50/50. Не можна дитині все дозволяти, але не варто бути занадто суворим до неї. Дисципліна повинна бути гармонійна. Діти мають проходити свій складний, але посильний шлях, самостійно долати проблеми, щоб набути досвід виживання. Не можна полегшити дитині життя, вирішуючи всі її негаразди та фінансово без міри її забезпечуючи.

Задовільняючи усі забаганки дитини, це не приведе її до успіху в майбутньому. Такі дії скоріш є травмами батьків, яким не дали цього у дитинстві, і вони хочуть компенсувати свої потреби нащадкам.

Важливо ще й виявляти до дитини повагу. Повага до дитини – це не ставити себе вище неї, не означає бути їй другом, тому що батьки повинні залишатися батьками. Це поважати її вибір навіть тоді, коли ви зовсім з ним не згідні. А ще важливо приймати її такою, якою вона є. Діти бувають різні. Ми намалювали собі в уяві картину, якого ми хочемо виховувати сина чи доньку, а все відбувається зовсім по-іншому. Тому потрібно навчитися приймати те, що нам дає життя.

Потрібно розмовляти з дітьми. Вони бувають відкритими, легко йдуть на контакт, а бувають закриті, які чимдалі, тим більше відсторонюються. Навіть якщо у вас немає часу, навіть якщо вам не хочеться говорити на певні теми, потрібно встановити правило – щодня говорити зі своєю дитиною. Якщо вона грає в комп’ютерні ігри, запитати їх назви, їх правила, про що вони. Вам здається, що для життя це не потрібно, але вашій дитині це цікаво, тому варто спілкуватися про її інтереси. На мою думку, це і є основні фактори у вихованні успішної особистості».

Роман Ковальчук, керівник, тренер спортивного клубу Козацьких бойових мистецтв «Герць»: «Я вважаю, що успіх полягає у постійному тренуванні тіла, розуму, духу. Тренування тіла – це дисципліна, яка загартовує дітей, змушує їх, незважаючи на перешкоди, постійно переборювати себе, свої межі, які наявні у кожній людині – як у дітей, так і в дорослих. У кожної дитини має бути свій наставник, який дає наративи, котрі базуються на національно-культурних традиціях, правилах етикету і тому подібне. Це можуть бути батьки, діди й бабусі, перша вчителька, тренер.

Стосовно лідерських якостей, вважаю, вони, зазвичай, присутні у дітях, які абсолютно не хотіли бути лідерами. Як тренер, хочу сказати, що спорт дає важливі перші ази, як перебороти свій страх. Наприклад, вихованці спортивного клубу, беручи участь у змаганнях, переборюють страх виходу на сцену. Додатково лідерські якості можна розвинути, працюючи над висловленням своєї думки на публіці, тренуванню навичок спілкування, правильної жестикуляції, адже багато що залежить від того, як дитина себе презентує. Бо ми не завжди є тими, якими себе подаємо.

Важливі також мотивація і дисципліна. Мотивація – це те, завдяки чому ми починаємо чимось займатися, і що згодом перетворюється на дисципліну. Якщо ми не здобуваємо дисципліну, то тоді мотивація рано чи пізно втрачає свій сенс.

Прагнення йти до мети також залежить від оточення. До прикладу, хтось займається, глибоко вірить у якусь ідею, а потім у школі інші діти їй кажуть: «Якою не цікавою справою займаєшся? Не роби цього», починають насміхатися, і вже дитина втрачає інтерес до тієї діяльності. Тому важливо вибудувати внутрішній стержень. Дитина потребує підтримки й вся команда (батьки, вчителі, тренер) має працювати над розвитком дитини, повсякчас допомагати їй, тому що вона, коли народжується, нічого не вміє. Спочатку вчиться повзати, вставати, ходити й робить все за допомогою дорослих».

Тетяна Ярошик, керівник вокального ансамблю «Spivanochka Show» Асоціації Сценічних Мистецтв, викладач вокалу Луцької музичної школи №1 ім. Фредеріка Шопена, солістка естрадно-симфонічного оркестру Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка: «Діти можуть стати успішними тоді, коли розвиваються в улюбленій справі. Тому батькам варто не ламати їм крила, а підтримувати їхні захоплення, допомагати їм рости у тому напрямку, який вони для себе обрали. І в жодному разі не присоромлювати їх за хобі чи професію, які не збігаються з уявленнями та планами самих батьків. Адже кожен передусім є особистістю, а вже потім має спільні риси характеру із своїми рідними. Дітям важливо чути похвалу від своїх батьків та наставників. Це мотивує їх та заряджає енергією, і вони прагнуть продовжувати працювати над собою. Щодо розвитку відповідальності, то у цьому може допомогти навчання визначати пріоритети. Дитина може бавитися і не лягати допізна спати, але завтра на неї чекає виступ на концерті чи контрольна в школі. Тому потрібно правильно і спокійно пояснити, що здоровий сон на першому місці й варто набратися сили перед відповідальними подіями. Якщо дитина хоче погуляти з друзями, то виробіть правило: спочатку – виконання шкільних завдань чи домашніх обов'язків, а потім – розваги. Звісно, що це варто підкріплювати своїм прикладом, адже малеча навряд чи захоче наслідувати правила, якщо бачить, що їх не дотримується хтось з батьків».

Алла Харчук, художниця, засновниця та керівницяарт-студії «Світтворчих людей»: «Поганий вчитель вчить, хороший показує, а найкращий – надихає. Коли я працюю зісвоїми учнями, то розповідаюїм про відомих художників і їхні досягнення. Потрібно обговорювати, які риси характеру зробили їх успішними та як їх можна у собі розвинути.

Так, є діти з природною здатністю до емоційної стійкості, що дозволяє їм швидше відновлюватися після невдачі. Інші можуть бути більш чутливими до стресу та критики, що призводить до швидкого розчарування. Тому дуже важливо не порівнювати дітей. Усі різні, і це прекрасно. Діти, які отримують підтримку і розуміння від батьків, вчителів або друзів, зазвичай, відчувають себе більш впевненими та здатними продовжувати спроби. Коли я хвалю дітей у групі, то стараюсь одразу похвалити усіх: у когось вдалися хмаринки, а в когось – травичка чи хатинка.

У наш час важливо враховувати, що діти живуть під час війни, і можуть мати додаткові стреси у своєму житті, наприклад, проблеми в родинні або стосунках з ровесниками, втрату близьких. Це все може негативно впливати на їхню стійкість до невдач. Зараз кожен педагог зобовʼязаний здобувати навички не лише професійні, але і психологічні, щоб бути тим дорослим, який не зламає, а дасть крила дитині. Іноді навіть знявши свої. Важливо пам'ятати, що розвиток стійкості та здатності впоратися з невдачами – це навички, яких можна навчитися. Батьки та вчителі можуть сприяти цьому процесу через підтримку, заохочення та навчання дітей позитивному ставленню до промахів. А також розповідаючи не лише про свої успіхи, але і про невдачі».

Автор: Тетяна Маркопольська

Опубліковано: "People UA" #3(58) осінь-зима 2024